Розвідувальні служби Норвегії опублікували щорічні звіти, і усі три документи розповідають про новаторські способи, за допомогою яких Росія і Китай, а також Іран і Північна Корея збирають розвіддані тепер, коли звичайний шлях через посольства став для них набагато складнішим. Норвезькі агентства висвітлюють широкий спектр шпигунської діяльності — від цивільних моряків, які проводять розвідку морських об'єктів, до таємних агентів, які шпигують за всіма аспектами повсякденного життя. І ці звіти корисно читати далеко за межами Норвегії, повідомляє Politico.
Новаторські спроби шпигунства, по суті, є парадоксальним результатом західних санкцій проти Росії. Передбачалося, що обмеження завадять російській розвідці. Натомість Москва активізувала шпигунство, в якому беруть участь люди, що працюють під глибоким прикриттям і видають себе за звичайних членів суспільства.
Таких агентів, зрозуміло, набагато складніше виявити й відстежити, оскільки, на відміну від співробітників розвідки під офіційним прикриттям, їм не потрібні дипломатичні візи. Ба більше, від них взагалі можуть не вимагати жодних віз — вони можуть бути навіть місцевими громадянами або видавати себе за таких.
Мова йде не лише про Росію. Китайські спецслужби теж використовують людей, які мають законні підстави перебувати в Норвегії, Фінляндії або будь-якій іншій західній країні. Наприклад, Служба безпеки поліції Норвегії повідомляє, що "діяльність китайської розвідки та агентів впливу в Норвегії значною мірою здійснюється посередниками, китайськими державними та приватними компаніями, організаціями, академічними інститутами та аналітичними центрами".
Іран також має великі інтереси, хоча, як видається, він зосереджений на отриманні доступу до передових технологій, розроблених в університетах і науково-дослідних лабораторіях. Зрозуміло, мета Тегерана — використовувати ці технології у військових цілях. За даними Служби безпеки поліції Норвегії, Північна Корея також здійснює кібервторгнення до Норвегії, щоб отримати доступ до передових досліджень (і, в типово північнокорейській манері, щоб вкрасти гроші).
Крім того, є одна частина сучасного західного суспільства, яка більш вразлива для шпигунства і пов'язаної з ним шкоди, ніж інші — морська інфраструктура. Служба безпеки поліції Норвегії повідомляє, що торгові судна ведуть шпигунство в норвезьких водах, і що це може охоплювати картування або саботаж морської інфраструктури, або що ці судна можуть навмисно спричиняти аварії, щоб виявити слабкі місця в норвезькій готовності або реагуванні.
Це важливо, тому що Норвегія стала ключовим постачальником енергоресурсів до Європи після початку повномасштабної війни в Україні та руйнування газопроводів "Північний потік". Нафта і газ закачуються з морських платформ і потім транспортуються трубопроводами, що перетинають європейські води.
"Росія протягом кількох років складала карту найважливішої нафтогазової інфраструктури Норвегії. Таке картографування триває як у фізичному, так і в цифровому просторі. Ці знання можуть виявитися важливими в конфліктній ситуації", — зазначає військова розвідка Норвегії.
Постійну увагу приділяють також і підводним кабелям зв'язку. Їхнє розташування загальновідоме, вони нанесені на карти, якими користуються рибалки та всі інші, але в реальності окремі кабелі важко знайти, оскільки вони можуть трохи зміститися в той чи інший бік на морському дні. На цьому тлі, мабуть, не дивно, що російські військові та цивільні судна неодноразово швартувалися біля берегів Ірландії, у водах якої зосереджена велика кількість підводних кабелів, що з'єднують Північну Європу та Східне узбережжя США.
"Шпигунство, яке ведеться проти нас сьогодні, є всеосяжним за своїми амбіціями, методами та використовуваними інструментами. Хоча звіти трьох норвезьких агентств, природно, стосуються Норвегії, їхні висновки застосовні до всіх західних країн", — підсумувало видання Politico.