Ще минулого місяця лідер США Джо Байден заявив, що найближчим часом планує зустрітися віч-на-віч з президентом Росії Володимиром Путіним. Тепер є дата і місце саміту, однак на Байдена та Путіна чекає напружена та незручна розмова, пише BBC.
Перший американсько-російський саміт з часу вступу Байдена на посаду президента США відбудеться у Женеві, Швейцарія, 16 червня. Зустріч пройде наприкінці вже запланованої поїздки Байдена до Великої Британії на саміт G7 та у Брюссель на зустріч лідерів НАТО. Це дає президенту США достатньо часу, щоб вислухати американських союзників перед тим, як розпочати бесіду з Путіним.
Прес-секретар Білого дому Джен Псакі заявила, що на саміті буде розглянуто «повний спектр нагальних питань», оскільки США прагнуть «відновити передбачуваність і стабільність» своїх відносин із Росією.
Фактично це ж саме звучало у коментарях держсекретаря США Ентоні Блінкена під час зустрічі з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим в Ісландії минулого тижня, оскільки, за його словами, метою Байдена були «передбачувані, стабільні відносини з Росією».
Повний спектр питань і напруга
Коли Байден і Путін зустрінуться, їм буде про що поговорити. Короткий перелік тем включає контроль над озброєнням, проблему зміни клімату, російські війська поблизу кордону України, кібератаки Кремля, включаючи атаку SolarWinds 2020 року на урядові структури США та приватні комп’ютерні мережі, а також спробу отруєння та ув’язнення російського дисидента Олексія Навального.
Розмова обіцяє бути напруженою, оскільки Байден і Путін вже обмінялися «жорсткими» коментарями один щодо одного на тлі зростання напруженості в останні місяці.
В інтерв'ю Байден назвав Путіна «вбивцею», змусивши Росію тимчасово відкликати свого посла в США, а Путін, своєю чергою, відповів дитячою приказкою «хто як обзивається, сам так і називається», а потім сухо побажав Байдену «добра і здоров’я».
Немає чітких очікувань щодо відчутних результатів цієї зустрічі, окрім сподівань, що саміт призведе до стабілізації відносин між сторонами.
Санкції
Поточній напруженості між США та Росією сприяють нові санкції, які адміністрація Байдена запровадила минулого місяця як покарання за хакерські атаки. Санкції включали нові обмеження операцій між фінансовими установами США та російським урядом, а також обмеження для російського бізнесу та висилку деяких російських дипломатів.
Якби санкції були дипломатичним важелем впливу, то оголошення минулого тижня про те, що адміністрація Байдена скасує деякі обмеження щодо майже завершеного газопроводу «Північний потік-2» між Росією та Німеччиною, могло б допомогти послабити напруженість між США та Росією напередодні саміту. На думку адміністрації Байдена, це дозволяє уникнути напруженості з Німеччиною, адже США мають намір відновити відносини з ЄС.
«Фактор Трампа»
Якщо передбачуваність і стабільність у відносинах з Росією є частиною політичної мети Байдена, це становить різкий контраст із чотирма роками президентства Дональда Трампа, що розпочалися з підозр, які підтвердило американське розвідувальне співтовариство, про те, що Росія втручалася в президентські вибори 2016 року і фактично допомогла Трампу перемогти тодішню кандидатку від Демократичної партії Хіларі Клінтон.
Ці заяви кидають тінь на більшу частину президентства Трампа.
Коли в липні 2018 року Трамп і Путін провели свій перший і єдиний саміт «один на один» у Гельсінкі (Фінляндія), Трамп суперечливо заявив, що вірить у слова Путіна про непричетність Росії до втручання в американські вибори. Тоді як американська розвідка дотримується протилежної думки.
Під час своєї президентської кампанії та протягом усього часу перебування на посаді Трамп неодноразово демонстрував прихильність до Путіна, хоча його адміністрація, після деякої затримки, все-таки продовжила санкції проти Росії.
Пошук балансу
Риторика адміністрації Байдена щодо Росії була помітно іншою, але її дії не завжди відповідали жорстким словам. Це призвело до критики політики Білого дому щодо Кремля як з боку політичних друзів, так і супротивників.
Після оголошення про відмову від деяких санкцій проти «Північного потоку-2» голова Комітету із закордонних справ Сенату, демократ Боб Менендес розкритикував таке рішення адміністрації Байдена. Він, заявив, що не бачить, як цей крок допоможе «протидіяти російській агресії в Європі».
І незабаром після оприлюднення інформації про саміт Байдена та Путіна сенатор-республіканець Бен Сасс розкритикував політику Байдена щодо низки фронтів, включаючи нещодавню спецоперацію самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка з перехоплення пасажирського літака та подальшого арешту журналіста-дисидента Романа Протасевича.
«Ми робимо подарунок Путіну перед самітом? Путін ув'язнив опозиціонера Олексія Навального, а його маріонетка Лукашенко захопив літак, щоб арештувати Романа Протасевича. Замість того, щоб поводитися з Путіним як з бандитом, що боїться власного народу, ми передаємо йому заповітний трубопровід «Північний потік-2» і легітимізуємо його дії перед самітом. Це показує слабкість» - зазначив він у заяві.
Американсько-російські саміти - це завжди пошук дипломатичного балансу, коли президенти США повинні проходити тонку межу. Байден, як колишній віце-президент і давній експерт із зовнішніх відносин у Сенаті, має багато досвіду на дипломатичній арені і, схоже, любить проводити особисті зустрічі зі світовими лідерами.
Однак саміт у Женеві стане одним із найбільших випробувань особистої політичної кар'єри Байдена, резюмує BBC.
Президенти США та Росії зустрінуться 16 червня. У Кремлі підтвердили, що Джо Байден та Владімір Путін зустрінуться у швейцарській Женеві.
У червні Джо Байден відвідає три саміти в Європі: саміт лідерів G7 у Корнволлі, а також саміт США-ЄС і саміт НАТО в Брюсселі.
Під час телефонної розмови з президентом Росії Володимиром Путіним 13 квітня Байден запропонував йому зустрітися на нейтральній території.
Раніше Джо Байден заявив про те, що має намір обговорити з Путіним хакерську атаку з боку Росії на американську компанію Colonial Pipelinе, яка відбулася на початку травня. Також повідомлялося про те, що під час зустрічі сторони можуть підняти питання безпеки та контролю озброєнь.