Поки європейські гравці - свідомо чи ні - самоусунулися від активного "розрулювання" української кризи, переговори перейшли в русло практично американо-російської групи, тобто де-факто саме на той рівень, який з самого початку був амбітно цікавий Росії.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Володимир Горбулін, радник президента, директор Національного інституту стратегічних досліджень, академік НАНУ, доктор технічних наук, професор.
На думку автора, це для РФ цікаво не стільки з практичної, скільки з символічної точки зору: майже всі рішення, які сьогодні виходять в контексті реалізації Мінська-2, продукуються постійним спецпредставником США К.Волкером і В.Сурковим, дозволяючи Росії представляти їх результати як визнання США рівносуб'єктності Росії на міжнародній арені, тобто нібито обопільного позиціонування США і РФ як перших серед рівних.
"Діалог про миротворців в Донбасі, постійна інформаційна та дипломатична пікіровка з цього приводу створюють відчуття нехай і непростого, але просування вперед. Тривогу викликає інше - ступінь залученості України в ці "азартні" переговори, - зазначає Горбулін. - Не викликає сумнівів - К. Волкер віддає собі більш ніж достатній звіт, що з себе представляє Росія, хто спричинив конфліку на Донбасі, і чого дійсно хоче Росія. Але чи є це розуміння і усвідомлення однозначною гарантією того, що в цих переговорах домінуючим є саме український інтерес? Думаю, що неприємна, але чесна відповідь на це питання - на жаль, ні. І це логічно, оскільки обидві сторони переслідують власні інтереси, в той час як проблема відстоювання національних інтересів України - суто наше завдання".
Детальніше про виклики перед України читайте у статті Володимира Горбуліна "Україна-2018: дорога між викликами та ризиками. Але дорога..." у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".