Білоруський диктатор Аляксандр Лукашенко розв’язав міграційну кризу на кордоні Польщі. Однак агресивна політика режиму зіграла проти нього ж самого. Режим Лукашенка зараз розмірковує, що робити з тисячами людей, яких він привів із Близького Сходу, пише The Washington Post.
Перша тріщина в «стратегії» Лукашенка з'явилася тоді, коли автобуси вивезли мігрантів з табору на кордоні з Польщею. Це сталося після телефонної розмови диктатора з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.
Білоруське державне інформаційне агентство «БелТА» показало мігрантів, які лежать на бетонній підлозі в складі та наметах поблизу «логістичного центру» в Брузгах. Агентство повідомило, що влада вирішила «перемістити деяких біженців в інші місця».
Лукашенко стверджує, що «вирішив» кризу у своїй розмові з Меркель, але не вказує, як саме. Однак тисячі мігрантів залишаються в Білорусі. Це ставить Лукашенка в скрутне становище, тепер він повинен вирішити проблеми, які сам і створив. Водночас диктатору важко захистити свій «ілюзорний імідж» як «єдиного гаранта стабільності та безпеки країни».
У вівторок мігранти закидали польських прикордонників камінням, взуттям та іншими предметами, а польські прикордонники використали водомети.
Головні цілі «атаки» Лукашенка - Польща та Литва, які прихистили білоруських опозиціонерів, активістів та журналістів, що втекли від репресій режиму після сфальсифікованих президентських виборів 2020 року.
ЄС із жовтня 2020 року запровадив чотири раунди санкцій через зловживання Лукашенка, включаючи вимушену посадку літака Ryanair у травні для арешту журналіста.
У понеділок Європейський Союз вирішив запровадити п’ятий раунд санкцій проти осіб, агенцій та авіакомпаній, причетних до міграційної кризи.
«Зрештою, якщо порівняти нинішню ситуацію з тим, що було до кризи, Білорусь страждає як режим і країна. Режим Лукашенка отримав нові санкції. У нього з’явилися нові проблеми з репутацією», – каже аналітик Артем Шрайбман з Московського центру Карнегі.
Меркель висловила стурбованість ситуацією з мігрантами. Німеччина повідомила, що Меркель називала диктатора «пан Лукашенко», явно уникаючи «титулу» президента. Але це не завадило Лукашенку та його пропагандистським ЗМІ заявити про перемогу у своєму «паралельному всесвіті».
Але, судячи з коментарів міністра закордонних справ Естонії Єви-Марії Лімец, Лукашенко не отримав того, чого очікував від розмови з Меркель. Лімец сказала, що Лукашенко вимагав від Європи визнати його президентом і скасувати санкції.
«Де тут перемога? Вас не визнають законним президентом. Вас визнають диктатором, який здатний створювати проблеми. Тому я не вважаю це дипломатичним проривом. Це в певному сенсі лише питання допомоги заручникам: ви обговорюєте проблему з тим, хто контролює заручників, а Лукашенко наразі контролює долі цих людей» — зазначає Шрайбман.
Міграційна криза відбувається на тлі нестабільності в регіоні, коли Росія, головний союзник Білорусі, піднімає тривогу на Заході.
Російські війська збираються поблизу України. Держсекретар США Ентоні Блінкен минулого тижня застеріг Росію від «серйозної помилки» можливого вторгнення в Україну.
Нещодавно Лукашенко оприлюднив тривожні попередження про те, що може наближатися Третя світова війна, і заявив, що хоче отримати «кілька дивізій» російських ракет «Іскандер» для захисту від того, що він називає «агресією НАТО».
Міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс заявив, що білоруська влада брала безпосередню участь у створенні кризи, стверджуючи, що білоруське державне туристичне агентство «Центркурорт» організовувало рейси з мігрантами до Мінська.
Шрайбман вважає, що метою Лукашенка було відправити повідомлення європейським лідерам щодо скасування санкцій та визнання його президентом Білорусі. Але він програв, недооцінивши єдність ЄС у кризі.
«Ідея полягала в тому, щоб знайти вразливе місце та розколоти ЄС. Цього не сталося. Навпаки, санкції проти режиму не пом’якшуються, а посилюються», – додає аналітик.
Білоруський політолог Дмитро Болкунець заявив, що 8 грудня крайній термін застосування санкцій США проти білоруського державного підприємства «Беларуськалій», що поглибить фінансові проблеми режиму. Експорт калію є важливим внеском до державного бюджету Білорусі.
Період поетапного впровадження санкцій був розроблений, щоб дати компаніям час знайти інші джерела калію та припинити торгівлю з Білоруссю. Болкунець додав, що Лукашенко, ймовірно, взяв за приклад кризу мігрантів 2015 року, коли ЄС запропонував Туреччині щедре фінансування в обмін на зупинку потоку біженців із Сирії та інших країн. Минулого тижня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров навіть закликав Європу заплатити Білорусі за допомогу зупинити потік мігрантів.
«Але Лукашенко прорахувався, і тепер виходу немає», – вважає Болкунець.
Аналітики кажуть, що президент Росії Владімір Путін має значний вплив на Лукашенка і поки що Кремль дозволяв кризі розгортатися.
Але Путін заявив, що Лукашенко не консультувався з ним, погрожуючи припинити постачання російського газу до Європи через транзитний трубопровід через Білорусь. Путін додав, що газ буде транспортуватися. Відтоді Лукашенко не згадував про цю загрозу.
Політолог Бен Джуда сказав, що Лукашенку вдалося поставити себе в центр проблем ЄС.
«Він дав зрозуміти європейським лідерам, що не збирається покидати владу», — додав Джуда.
Олександр Лукашенко вирішив помститися Європі за санкції та схилити Захід до перемовин із ним. Сьогодні на польсько-білоруському кордоні зібралися тисячі мігрантів із Близького Сходу, які з допомогою білоруських силовиків намагаються потрапити до країн Євросоюзу. Ситуація на кордоні склалася критична: зростає, з одного боку, ймовірність прориву кордону, з іншого — гуманітарної катастрофи.
Про те, що відбувається на польсько-білоруському кордоні і як Польща буде вирішувати міграційну кризу, — читайте у статті Олександра Шевченка «Лукашенко проти Європи: кривава гра на витривалість».