На початку цього року Гая Гамхеваге, яка у Всесвітній організації охорони здоров’я відповідає за запобігання сексуальному насильству, відвідала Конго, щоб розібратися з найбільш відомим сексуальним скандалом в історії ВООЗ, насильством над понад 100 місцевими жінками з боку співробітників під час смертельного спалаху лихоманки Ебола, повідомляє Associated Press.
Відповідно до внутрішнього звіту ВООЗ, одна з жінок, з якими поспілкувалась Гамхеваге, народила дитину з «вадою розвитку, яка потребує спеціального медичного лікування», що означає ще більші витрати для молодої матері в одній із найбідніші країни світу.
Щоб допомогти таким жертвам, як вона, ВООЗ виплатила по 250 доларів щонайменше 104 жінкам у Конго, які стверджують, що зазнали сексуального насильства або експлуатації з боку чиновників, які працюють над припиненням епідемії Ебола. Згідно з внутрішніми документами, отриманими AP, ця сума на одну жертву менша, ніж одноденні витрати деяких чиновників ООН, які працюють у столиці Конго, і на 19 доларів більше, ніж отримувала Гамхеваге на день під час свого триденного візиту.
Ця сума покриває типові витрати на проживання протягом менш ніж чотирьох місяців у країні, де, як зазначається в документах ВООЗ, багато людей виживають на менш ніж на 2,15 долара на день.
Виплати жінкам не надходили безкоштовно. Щоб отримати готівку, вони повинні були пройти навчальні курси, які мали допомогти їм розпочати «діяльність, що приносить дохід». Схоже, що виплати намагаються обійти заявлену політику ООН, згідно з якою вона не виплачує репарації, включивши гроші до того, що вона називає «повним пакетом» підтримки.
Багато конголезьких жінок, які зазнали сексуального насильства, досі нічого не отримали. ВООЗ заявила в конфіденційному документі минулого місяця, що близько третини відомих жертв «неможливо знайти». ВООЗ повідомила, що майже десяток жінок відмовилися від цієї пропозиції.
Загальна сума 26 000 доларів США, які ВООЗ надала жертвам, становить приблизно 1% від 2 мільйонів доларів США, створеного ВООЗ «фонду допомоги постраждалим» для жертв сексуальних домагань, головним чином у Конго.