Підконтрольне невизнаному президенту Білорусі Аляксандру Лукашенку міністерство освіти прибрало згадку про лауреатку Нобелівської премії Світлану Алексієвич з нового підручника з історії Білорусі для 11-го класу. Алексієвич після початку протестів у 2020 році увійшла до президії Координаційної ради білоруської опозиції та закликала до відставки Лукашенка.
"Єврорадіо" розповіло, що з підручника пропало згадка про керівника Верховної Ради Білорусі Станіслава Шушкевича, який в 1991 році підписав Біловезькі угоди, що стали фактично констатацією розпаду СРСР. Шушкевич став першим керівником незалежної Білорусі.
Після фальсифікації виборів президента Білорусі у 2020 році Шушкевич активно критикував дії Лукашенка.
Алексієвич - єдиний білоруський письменник, що отримала Нобелівську премію з літератури. Вона живе в Німеччині та перебуває в опозиції до режиму Лукашенка.
Лідери білоруської опозиції Марія Колесникова та Максим Знак отримали 11 і 10 років колонії відповідно. Спочатку підконтрольна невизнаному президенту Аляксандру Лукашенку прокуратура вимагала для них 12 років позбавлення волі. Вирок членам президії Координаційної ради опозиції Білорусі виніс Мінський обласний суд. Сам процес був закритим.
З 9 вересня Марія Колеснікова, яка 7 вересня намагалися виїхати з Білорусі, перебувала в СІЗО міста Мінськ по вулиці Володарського. Потім її перевели в Жодіно. Вона проходила підозрюваною у кримінальній справі про "спробу захоплення влади", порушеній за ст. 361 (Публічні заклики до захоплення державної влади або насильницької зміни конституційного ладу Республіки Білорусь) Кримінального кодексу.
Колеснікова вимагала у Слідчого комітету порушити справу проти співробітників КДБ і ГУБОПіК МВС, які, за її словами, під час затримання погрожували їй позбавленням життя.
У ніч на 8 вересня стало відомо, що Колеснікова відмовилася виїжджати з Білорусі, а при спробі випровадження в Україну вона порвала власний паспорт, що унеможливило її в'їзд в іншу країну. Після цього прикордонники затримали її.
Детальніше про ситуацію в Білорусі читайте в статті Андрія Паливоди "Ні війни, ні миру" на ZN.UA.