Світ не звернув увагу на те, що перед самітом G20 лідер Китаю Си Дзиньпін провів два дні в 3, під час яких він вів переговори з Володимиром Путіним. Хоча коли російський президент зустрівся з Дональдом Трампом у Гамбурзі, висвітлення цієї події було дуже детальним.
Про це на сторінках Financial Times пише голова азіатсько-тихоокеанської програми московського "Центру Карнегі" Олександр Габуєв, який зауважує, що зустріч лідерів Росії і Китаю була не менш важливою.
Пекін і Москва тихо нарощують співпрацю у сферах, в яких вони однаково кидають виклик західній політиці і інтересам. На заході ж домінує думка, що показова "дружба" між Путіним і Си Дзиньпіном маскує дивні відносини, у яких немає двосторонньої довіри. Однак, на думку автора, такий підхід розмиває більш складну картинку. Правда в тому, що російські і китайські національні інтереси здебільшого співпадають у сферах, де вони суперечають інтересам Заходу.
Для прикладу можна взяти проблему ядерної програми КНДР. Президент США хоче, щоб Путін і Си посилили тиск на Пхеньян. Однак, в Москві і Пекіні розглядають спроби Кім Чен Ина збудувати міжконтинентальні балістичні ракети, здатні нести ядерні боєголовки, як не бажаний, але необхідний захід. Оскільки ядерна зброя може стати гарантією для режиму, що США і їхні союзники не наважаться на ворожі дії. Автор пише, що і у Путіна, і у китайського лідера теж є парадоїдальний страх перед західними спробами повалити авторитарні режими.
Яструби в китайському і російсьому військовому істеблішменті переконані, що Вашингтон використовує ядерну програму КНДР лише як виправдання для посилення військового тиску на обидві країни за допомогою розміщення в регіоні ракетних систем THAAD. І Москва, і Пекін бачать у озброєному Кім Чен Ині меншу загрозу, ніж у дедалі більшій військовій присутності Америки. Путін і Си Дзиньпін присвятили багато часу обговоренню цієї проблеми, представляючи єдний фрон проти спроб США натиснути на Північну Корею.
У сфері кібербезпеки і інтернету Москва і Пекін теж протистоять Вашингтону, оскільки вони підтримують жорстке регулювання інтернету, а також ставлять захищеність національних доменів над принципом свободи інформації. Більше того, навіть у внутрішній політиці Росія і Китай діляться практиками придушення вільнодумства в мережі. Пекін перейняв російські закони, які обмежують роботу неурядових органійзацій, а експерти Кремля вивчають методи китайського "великого фаєрволу".
Існує безліч інших сфер, в яких китайський і російський порядок денний не узгоджений на пряму, але досить близький, щоб країни допомагали одна одній. Пекін офіційно проти російської анексії Криму, але він тихо продав Росії електрокабелі, які дозволили Москві підірвати енергетичну блокаду, яку влаштував Київ.
Москва теж не підтримує публічно Китай у територіальних суперечках в Південно-Китайському морі. Але, влаштувавши війну проти України, російська сторона відновила постачання військового обладнання Китаю, яке збільшить його можливості у спірних водах.
Автор наголошує, що співпраця Китаю і Росію може бути тимчасовою, але все одно вона має геостратегічні наслідки.
Раніше Financial Times писало, що Китай дасть 11 мільярдів доларів компаніям Росії з санкційного списку. При цьому фінансування буде надано у китайському юані. Це дозволить російським компаніям уникнути покарання за порушення санкцій при проведенні операцій в доларі США.
Нагадаємо, що 14 червня Сенат США проголосував за посилення санкцій проти Росії. Повідомляється, що американським компаніям і фізичним особам будуть заборонені угоди з російськими банками про надання фінансування більш ніж на 14 днів.
Разом з тим Палата Представників тимчасово відклала голосування по законопроекту, відправивши його на доопрацювання до комітету Конгресу у закордонних справах.