«З усього у світі люди є найціннішими», – сказав колишній китайський лідер Мао Цзедун незабаром після приходу до влади, вважаючи, що Китаю потрібно більше солдатів і робітників. З настанням миру чисельність населення зросла з 540 мільйонів до 969 мільйонів протягом наступних трьох десятиліть. Китайська влада тоді раптово перейшла до стратегії скорочення населення, обмеження народжуваності та жорстоко впроваджувала політику «однієї дитини», пише The Guardian.
Однак зараз населення в Китаї скорочується самостійно. Населення країни зараз становить 1,4 мільярда — шоста частина від глобальної кількості.
Минулорічний рівень народжуваності в Китаї був найнижчим з 1949 року, а темпи зростання населення найнижчими за останні шість десятиліть.
Пандемія в багатьох регіонах світу призвела до різкого падіння народжуваності. Але в Китаї цей зсув став частиною яскраво вираженої довгострокової тенденції. Деякі експерти вважають, що минулий рік ознаменувався демографічним піком для країни.
Багато країн Азії зіштовхнулися з демографічною кризою.
Південна Корея має найнижчий у світі коефіцієнт народжуваності – 0,9, що набагато нижче, ніж у Китаї – 1,3. Але китайські лідери продовжували запроваджувати жорсткі обмеження ще довго після того, як демографи закликали їх послабити.
Пом’якшення демографічної політики – дозволити парам мати двоє дітей, а минулого року – трьох, прийшли занадто пізно. Зараз Пекін намагається переконати людей народжувати більше дітей, хоча не в Сіньцзяні, де є повідомлення про те, що уйгурських жінок змушують робити аборти, а народжуваність скоротилася майже вдвічі.
За прогнозами, до 2050 року приблизно третина китайського населення буде у віці старше 60 років.
У звіті Китайської академії соціальних наук за 2019 рік зазначається, що у державного пенсійного фонду, ймовірно, гроші закінчаться до 2035 року. Деякі аналітики припускають, що ця демографічна бомба уповільненої дії може не дозволити Китаю випередити США як найбільша економіка світу.
Проблеми посилюються через викривлене співвідношення статей при народженні в Китаї, яке погіршилося через політику однієї дитини: зараз у країні на 30 мільйонів чоловіків більше, ніж жінок.
Крім того молоді жінки у Китаї зараз частіше відмовляються від шлюбу: опитування міських жителів віком від 18 до 26 років, проведене Комуністичним союзом молоді, показало, що 43,9% жінок не мають наміру виходити заміж або не впевнені, чи будуть це робити. Дискримінація, з якою зіштовхуються матері на роботі також є значною перешкодою.
Уряд країни заборонив дороге приватне репетиторство та пообіцяв збільшити доступність догляду за дітьми, така політика може бути привабливою з огляду на зростання стурбованості щодо соціальної нерівності.
Але в нещодавньому звіті припускається, що Пекіну доведеться витратити значну частину ВВП на стимули, якщо він хоче, щоб рівень народжуваності досягнув показника 1,6.
Занепокоєння полягає в тому, що держава може відмовитися від м’яких переконань і перейти до жорсткіших дій. У системі, якою переважно керують чоловіки, зниження рівня народжуваності та занепокоєння щодо неодружених чоловіків вже призвели до просування консервативних «сімейних цінностей».
Державна феміністична організація роками заохочувала молодих жінок зосередитися на шлюбі та материнстві. Зовсім недавно уряд запровадив 30-денний період перерви для розлучень. Останні рекомендації включають те, що місцеві органи влади повинні намагатися зменшити кількість абортів з «немедичних причин».
Існують не тільки більш гуманні, але й ефективніші способи боротьби з падінням народжуваності. Китай не має апетиту до імміграції. Але він може подвоїти прагнення до реформи реєстрації домогосподарств, кращої освіти в сільських регіонах та підвищення пенсійного віку з кращими умовами для працівників.
Пекін, схоже, розглядає своє населення як об’єкт, яким потрібно керувати. Але зловживання епохи політики «однієї дитини» не повинні замінюватися новим тиском на людей, резюмує видання.
За десять років населення Китаю збільшилося на 72 мільйони. Уповільнення темпів зростання китайського населення не призведе до кризи в межах самого Китаю, але решті планети доведеться пристосуватися до ймовірного падіння виробництва та подорожчання товарів.
Найповільніші темпи зростання населення Китаю за останні десятиліття будуть відчуватися гостріше за межами самої країни.
Світу доведеться пристосуватися до постійно в'ялих темпів глобального економічного «руху» та потенційного зменшення дефляційного тиску. Китай як необмежене джерело дешевої робочої сили, що знижує вартість усього, від посудомийних машин до ляльок, може залишитися в минулому, пише Bloomberg.