У понеділок головний дипломат Китаю Ян Цзечі прибув до Москви, маючи на меті поглибити відносини Пекіна та Кремля, які, за словами МЗС Китаю «стають міцними, як камінь». Цього місяця президент Росії Володимир Путін описав рівень зв'язків між двома країнами як «найкращий в історії». Можливо, глава Кремля згадав про червень 2019 року, коли президент Китаю Сі Цзіньпін назвав Путіна «своїм найкращим другом», пише The Washington Post.
У міру зростання напруженості між Китаєм та США, багато аналітиків почали попереджати про зростання спорідненості між двома головними конкурентами США. Але насправді все не так просто.
Варто почати з того, що Москві більше потрібно боятися Пекіна, ніж Вашингтона. Як і Філіппіни, Індія та Бутан, Росія вразлива до китайських територіальних зазіхань. Китай витіснив Росію як найвпливовішу націю в Центральній Азії - традиційному «геополітичному задньому дворі Москви» і має великий вплив на російську економіку.
Найбільша причина страху Москви - територіальна. Попри те, що в обох країнах не проводять опитувань щодо таких делікатних питань, як територіальна цілісність, деякі росіяни побоюються, що китайці хочуть вторгнутися до Сибіру, тоді як деякі китайці вважають, що частини Сходу Росії насправді належать Пекіну.
У 1858 і 1860 роках, на початку періоду, який Комуністична партія Китаю називає «століттям приниження», Пекін та Москва підписали договори, які передавали росіянам величезні ділянки земель навколо озера Байкал. Тепер Китай, можливо, хоче повернути цю землю.
«Гонконг і Макао повернулися на батьківщину, але чому цього не зробив Владивосток», - скаржився китайський блогер-історик Юань Зайю.
Росіяни на малонаселеному Далекому Сході країни побоюються впливу Китаю. Губернатор автономної області Росії, яка межує з китайською провінцією Хейлунцзян, заявив, що 80 відсотків земель у його регіоні зараз фактично «контролюються китайцями».
Присутність Китаю в Сибіру схожа на «червону ганчірку для бика». У міру поширення пандемії на початку 2020 року Росія стала першою країною, яка закрила свій сухопутний кордон з Китаєм.
Таке сприйняття впливу Китаю може цілком відповідати реальності. Розчарування Китаю щодо Росії після китайсько-радянського розколу в середині 1950-х до Китайсько-російського стратегічного та економічного договору 2001 року - можуть легко підштовхнути політику Пекіна на більш агресивне ставлення до свого північного сусіда.
Кремль спостерігав за прикордонним зіткненням між Індією та Китаєм в червні 2020 року, в результаті якого загинули щонайменше 20 індійських солдатів - і не лише тому, що Росія є постачальником зброї в Індію.
Ця напруженість стає особливо помітною в Центральній Азії - регіоні, який довго перебував у зоні впливу Москви, але тепер опиняється в межах панування Китаю.
Сі Цзіньпін вперше оголосив про своє бачення глобальної стратегії, яка зараз називається ініціативою «Один пояс, один шлях» в Казахстані у вересні 2013 року. Ініціатива стала важливим символом глобальних проектів Пекіна, спрямованих на подальше залучення регіону до китайських торговельних моделей.
Раніше Росія була головним торговельним партнером регіону, але зараз цю роль отримує Китай. Найбільша зарубіжна військова база Росії знаходиться в Таджикистані, але Китай відкрив там власну «секретну» військову базу кілька років тому.
Росія насправді є просто молодшим партнером Пекіна. Але Китай є найбільшим торговельним партнером Москви, тоді як Росія навіть не входить у топ-10 китайських торговельних партнерів. Найбільшим козирем Москви у відносинах з Китаєм є її оборонні технології. Але навіть у цій сфері Кремль зіштовхнувся з тим самим типом хижацького меркантилізму, жертвами якого стали багато компаній у всьому світі.
«Китай скопіював авіаційні двигуни, палубні літаки, системи ППО та переносні ракети ППО», - заявив у грудні 2019 року керівник проектів інтелектуальної власності російського державного конгломерату оборони Ростех.
Що це означає для Москви? Путін прекрасно розуміє, що Сі Цзіньпін не є його «найкращим другом». Деякі російські аналітики пропонують зайняти позицію, подібно до Індії, яка протистоїть надмірному прив'язуванню до союзів. Не виключено, що Росії знадобиться допомога США для того, щоб врятуватися від впливу Китаю.
У 1969 році Радянський Союз і Китай вступили в прикордонну сутичку, яка, згідно з найбільш тривожними прогнозами, могла призвести навіть до ядерної війни. Китайський лідер Мао Цзедун через потенційну можливість ядерної атаки тимчасово покинув Пекін. Це також допомогло Китаю зблизитися з американцями, і в 1970-х та 1980-х роках обидві сторони активно співпрацювали проти СРСР. Цілком ймовірно, що питання впливу Китаю буде обговорюватися і на майбутньому саміті американського президента Джо Байдена з Путіним, резюмує видання.
У протистоянні з Китаєм Америка має велику географічну проблему: її найпотужніший блок союзників - країни НАТО, знаходиться на іншому боці світу. Це призвело до трансатлантичної неузгодженості у відносинах з Китаєм, і викликало дискусію про те, як європейські країни повинні захищати співвідношення сил в Індо-Тихоокеанському регіоні, пише Bloomberg.