Можливо, це просто збіг, що Росія загострює конфлікт з Україною та чинить військовий тиск на Київ, тоді як Китай галасливо брязкає зброєю навколо Тайваню. Якщо китайський лідер Сі Цзіньпін та російський президент Володимир Путін об’єднають свої країни у тісний союз, американська адміністрація Джо Байдена може опинитися у складному становищі, пише британська газета The Guardian.
Росія та Китай вступають у все більш тісні відносини. Попри те, що наразі немає жодних доказів прямої змови щодо України і Тайваню, Путін та Цзіньпін, безсумнівно, слідкують за діями один одного. Ці дії мають спільну природу і кидають виклик для американського лідера Джо Байдена.
Те, що зараз відбувається, можна зобразити як реалізацію антиутопічного роману Джорджа Оруелла "1984" про світ, розділений географічно, політично та у військовому відношенні на три наддержави: Океанію (Північна Америка та Велика Британія), Євразія (Росія та Європа) та Остазія (Китай).
Публікація книги Оруела в 1949 році співпала з формуванням Організації Північноатлантичного договору (НАТО) під проводом США та отриманням СРСР статусу ядерно-озброєної держави. Також приблизно в той самий період Мао Цзедун проголосив Китайську Народну Республіку.
Тоді прогноз Оруелла про нескінченне тристороннє глобальне протистояння виявився передчасним. Китаю потрібен був час для розвитку. Зрештою Радянський Союз розпався. США стали одним із глобальних лідерів. І все ж сьогодні, певною мірою можна побачити те, що тристоронній світ Оруела починає зароджуватися. 2021 може стати «новим 1984 роком».
У 1972 році американський президент Річард Ніксон звернувся за допомогою до Китаю у боротьбі проти СРСР. Можливо, США та Росія колись об’єднаються проти Пекіна. Прихильники багатополярного світу скажуть, що це занадто спрощено, а стратегічний баланс є більш тонким і складним.
Тим часом люди в Донбасі та окупованому Криму зіштовхнулися із російським військовим нарощуванням на "лінії зіткнення". Консенсус серед аналітиків полягає в тому, що Путін не планує реального військового вторгнення в Україну. То що ж він задумав? Існує думка, що російського президента неабияк стурбували розмови про приєднання України до НАТО.
Путін отримав значне, але короткострокове підвищення політичного рейтингу після анексії Криму. Минулого місяця він використав показовий мітинг, присвячений «сьомій річниці анексії», щоб повернути втрачену популярність. Однак, навряд чи у нього це вийшло. Росіяни стурбовані пандемією коронавірусу і некомпетентною реакцією влади на неї, падінням доходів та погіршенням соціально-економічних перспектив. Зараз, як ніколи, проект відновлення радянської імперії Путіна здається неактуальним, особливо для молодих людей.
До того ж, Путіна активно критикують прихильники опозиційного активіста Олексія Навального. Лише 32% росіян довіряють своєму президентові, згідно з останніми опитуваннями. На тлі цих моментів, брязкання зброєю навколо України виглядає як намагання відволікти росіян від внутрішньополітичних проблем Кремля.
Серед іншого Путін також може свідомо випробовувати рішучість США та Європи. Він пам’ятає, як колишній американський президент Джордж Буш пообіцяв безсмертну підтримку новому демократичному уряду Грузії в 2005 році, а потім відмовився від війни з Росією в 2008 році.
Як зазначив минулого тижня аналітик Тед Гален Карпентер, Білий дім Байдена також підтвердив "непохитну підтримку США суверенітету та територіальної цілісності України в умовах агресії Росії в Донбасі та в Криму".
"Паралелі між теперішніми обіцянками Вашингтона щодо України та грубою помилкою Буша щодо Грузії є моторошними і тривожними", - вважає Карпентер. За його словами, якщо США і НАТО почнуть воювати з Росією за східну Україну, це буде фактично третя світова війна.
Саме в цьому криється реальна глобальна небезпека - у туманному розриві між словами та діями в умовах загострення тристоронньої боротьби між наддержавами. Чи буде Путін, ображений на Байдена, який назвав його «вбивцею», кидати ще більший виклик демократичному світу? Що буде далі робити Сі Цзіньпін?
Лідер Китаю схожий на людину, схильну до роздумів. Зараз він зіштовхнувся із різкою критикою з боку Заходу, включаючи звинувачення в порушенні прав уйгурів у Сіньцзяні, жорстокості в Гонконгу та суперечливих діях у морських водах навколо Китаю.
Що означає китайське брязкання зброєю навколо Тайваню? Можливо, Цзіньпін також намагається відвернути увагу від внутрішніх проблем Китаю. Швидше за все, він хотів би відзначити сторіччя з дня заснування КПК, приєднавши Тайвань.
Захоплення Тайваню закріпить спадщину Цзіньпіна. А тісніші особисті, стратегічні та військові зв’язки з Росією Путіна будуть діяти лише на користь Пекіна. Тайвань обіцяє боротися, але він не зможе самостійно впоратися з Китаєм. Єдиною країною, яка може допомогти демократичному острову, це США.
Величезною проблемою для Байдена та Заходу було б одночасне вторгнення Росії в Україну і напад Китаю на Тайвань. Захід в такому випадку постане перед вибором: війна на два фронти або повна поразка, резюмує видання.
Росія стягує війська до кордону з Україною під виглядом підготовки до навчань «Захід-2021». Одночасно з цим активізувалися російські контингенти в Білорусі, окупованому Криму, Придністров'ї та акваторії Чорного і Азовського морів. Головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, виступаючи 30 березня в Верховній Раді, вказав на високу ймовірність російського вторгнення.
Українська військова розвідка повідомила про підготовку росіянами масштабних провокацій, загострення в зоні ООС, спроби розширення зони окупації в Донбасі з можливим вторгненням на інших ділянках.
Європейське командування Армії США привело війська в бойову готовність, посли держав НАТО провели надзвичайну сесію.
Офіційні спікери РФ почали погрожувати Україні «незворотними наслідками» і «початком кінця». Україна провела консультації зі США, Францією, Німеччиною, Туреччиною, Грецією та іншим країнами. Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель у ході розмови з президентом Росії Володимиром Путіним закликала його до деескалації, але в Кремлі про це промовчали.
9 квітня відбулась серія телефонних розмов між держсекретарем США і керівниками МЗС України, Німеччини та Франції. Ентоні Блінкен закликав Німеччину і Францію активніше підтримувати Україну.