Дослідження показують, що хронічна самотність може бути шкідливою для здоров’я так само, як і викурювання 15 сигарет на день. Але питання того, що таке самотність насправді, потребує переосмислення, пише The Guardian.
Психологи стурбовані почуттям самотності, яке переживає багато людей. Для прикладу, три з п'яти дорослих американців повідомляють, що почуваються самотніми, а 18% (приблизно 46 мільйонів людей) повідомляють, що у них є лише одна людина або взагалі немає нікого, кому вони можуть довіряти або звертатися за допомогою. Ці тривожні тенденції спостерігаються в багатьох країнах.
Клінічний психолог Міріам Кірмаєр каже, що такі статистичні дані часто оживають у її терапевтичній практиці, де вона особисто чує скарги людей, які відчувають себе віддаленими та ізольованими, або переживають втрату стосунків. Особливо ситуація загострилася під час пандемії.
Почуття самотності не позбавлене наслідків. Самотність буквально шкодить здоров’ю. Дослідження б’ють на сполох: самотність безпосередньо впливає на психічне здоров’я та сприяє появі симптомів тривоги та депресії. Це також пов’язано із слабкою імунною реакцією та погіршенням когнітивного функціонування, а також підвищеним ризиком хронічних захворювань.
Було встановлено, що хронічна самотність може шкодити здоров’ю так само, як і викурювання 15 сигарет на день. Ймовірно, самотність є одним із найсильніших передумов зростання захворюваності та смертності.
Немає сумнівів, що необхідність соціального дистанціювання сприяла розвитку так званої колективної самотності. Але подібна проблема існувала задовго до пандемії коронавірусу.
«Як психолог, я знайома з багатьма переконаннями, які сприяють почуттю ізоляції, включаючи думку про те, що самотність нерозривно пов’язана з масштабом наших соціальних мереж або кількістю друзів. Насправді самотність має менше спільного з тим, щоб залишатися наодинці, і набагато більше з відчуттям невидимості, непомітності», - каже Кірмаєр.
Саме якісний, а не кількісний показник стосунків з іншими відповідає потребі людей у соціальних зв’язках.
«Коли ми прирівнюємо ізольованість до самотності, це віддаляє нас від інших людей. Ми тримаємося на незбалансованих або нездорових стосунках, ставимо пріоритети на кількість лайків та друзів у соцмережах. Ми ігноруємо конфлікти, замість того, щоб вирішувати їх конструктивно, і не звертаємо уваги на свою потребу інколи побути наодинці, що дозволяє заспокоїтися (і не лише для інтровертів). Ми самі провокуємо соціальні ситуації, які змушують нас почуватись незручно», - додає психолог.
Люди часто не використовують те, що допомагає розвивати якісні соціальні відносини.
«Іноді нам важко показувати свою слабкість або успіхи. Ми часто думаємо, що цей дискомфорт є ознакою того, що «винесення емоцій на публічний розгляд» недоречно, і тому замість цього ми сумуємо, страждаємо чи радіємо наодинці. Ми уникаємо встановлення меж або відстоювання власних потреб, оскільки боїмося відштовхувати інших. Все це точно не допомагає перемогти самотність», - зазначає Кірмаєр.
«Звичайно, можна опинитися в оточенні інших, але ми, швидше за все, почуватимемось ще більш самотніми - емоційна відстань навіть шкідливіша, ніж фізична ізоляція», - вважає психолог.
Для того, щоб вирішити цю проблему, варто кинути виклик самому собі та переосмислити розуміння самотності. Бути одиноким не обов’язково означає почуватись самотнім.
Є кілька обнадійливих новин. Останнім часом люди стають більш відкритими і готові говорити про почуття самотності.
«Мене часто просять говорити про дружбу, оскільки багато людей починає надавати пріоритет потребам у тісних дружніх стосунках. Самотність останнім часом стала фактично колективним почуттям. Замість того, щоб реагувати на самотність із соромом чи осудом, необхідно підходити до себе та один до одного зі співчуттям. Самотність - це не те, що треба критикувати або ігнорувати, вона існує, щоб нагадати нам про загальну потребу у соціалізації», - каже психолог.
Щоб вирішити проблему самотності, треба перестати боятися говорити про неї, радять психологи.
Потрібно покращити багато нюансів («Як справи, насправді?» - це не те саме, що звичне привітання «Як справи?). Коли хтось задає подібні запитання (але варто пам’ятати, що відкритість та вразливість корисна лише тоді, коли вона добровільна), треба спробувати вийти за межі консервативних, рефлекторних відповідей.
«Якщо ми хочемо боротися з проблемою самотності, важливо навчитися слухати як інших, так і себе», - вважає доктор Міріам Кірмаєр.
На початку пандемії коронавірусу у Європі збільшилося число самотніх людей. На це вказують дані у звіті Об'єднаного дослідницького центру Європейської комісії за квітень-липень 2020 року.
Найбільше ізоляція вплинула на молодь - людей до 25 років. У 2016 році лише 6% з них вважали себе самотніми, а минулого року цей показник дорівнював 35%.