UA / RU
Підтримати ZN.ua

Кастро затребував від Обами повернути Кубі Гуантанамо

Повернення Кубі стратегічно важливих для США територій є одним з головних пріоритетів кубинської зовнішньої політики.

Президент Куби Рауль Кастро затребував від президента США Барака Обами повернути його країні затоку Гуантанамо і повністю зняти з Куби американське торгове ембарго у ході своєї зустрічі з американським лідером.

Як повідомляє the Guardian, питання зняття ембарго і повернення Кубі територій, зайнятих військово-морською базою США є для кубинської сторони принциповими у справі розморожування відносин між державами.

Сторони також не уникнули зіткнення в питаннях розбіжності цінностей та ідеологій. Так, Кастро піддав американський уряд критиці за відсутність всенародної системи охорони здоров'я та забезпечення рівності в доходах між чоловіками і жінками. "Є глибокі відмінності між нашими країнами, які нікуди не підуть", - зазначив він.

Читайте також: Обама виступить із зверненням до народу Куби

Американська сторона, у свою чергу, вказала на факти утиску Кубою прав людини і наявності в країні політичних в'язнів, факт існування яких Кастро, однак, спростовує. Тим не менш, останні сутички опозиційно налаштованих демонстрантів з поліцією Куби відбулися буквально за кілька годин до прибуття в країну президента США.

Президент Обама прибув з офіційним віззитом на Кубу увечері в неділю, 20 березня. Таким чином, він став першим президентом в історії країни, який відвідав острівну державу після Джона Калвіна Куліджа, який здійснив візит на Кубу в 1928 році.

14 серпня 2015 року на Кубі урочисто відновило роботу посольство США, яке не працює з 1961 року. Вперше за останні більш ніж півстоліття в Гавані підняли американський прапор.

Як йдеться у статті "Дзеркала тижня. Україна" "Чого очікує президент Барак Обама від візиту на Кубу?",Обама збирається зарахувати налагодження відносин з Кубою в актив історичних надбань свого президентства. Як зазначає автор статті Віктор Каспрук, якщо президент США їде в гості до братів Кастро, це може виглядати як надання легітимності влади, яка явно не поспішає відмовлятися від своїх репресивних звичок і не поспішає проводити реформи в сфері прав людини.