Переворот під будь-якою іншою назвою пахне так само погано. Тим не менш, США все ще відмовляються називати військовий переворот (заколот, путч, повалення влади, обирайте на свій розсуд), який відбувся два місяці тому в Нігері, «переворотом». Це тому, що такий ярлик юридично зобов'язав би Америку припинити військову співпрацю зі стратегічно розташованою країною в африканському регіоні Сахель, сумнозвісному майданчику для терористів-джихадистів і російських найманців, серед інших непривабливих персонажів.
Як довго ще Вашингтон зможе витримувати ці лінгвістичні викрутаси? І, що більш важливо, чи повинні США розірвати відносини з новим режимом Нігера в Ніамеї? Так, хунта скинула демократично обраного лідера і колишнього улюбленця американської дипломатії Мохамеда Базума, який зараз перебуває під домашнім арештом. Але є й приховані міркування американської державної політики, зазначає у колонці для Bloomberg Андреас Клут, який висвітлює питання американської дипломатії, національної безпеки та геополітики.
Ці питання, що стоять перед президентом США Джо Байденом, стали ще більш актуальними цього тижня, після того, як його французький колега Еммануель Макрон оголосив по телебаченню, що він виведе приблизно 1500 французьких військових, дислокованих у Нігері, а також французького посла. Франція, як колишня колоніальна держава регіону, довгий час відігравала провідну роль для команди Заходу в Сахелі, в той час як США виконували незвичну для них роль дублера. Тож, здавалося б, США мали б зрозуміти натяк.
Однак, з точки зору Вашингтона, вихід Франції є можливістю прояснити три аспекти американської великої стратегії.
По-перше, незважаючи на те, що в наш час геополітичного протистояння між демократіями і автократіями здається, що «Захід» насправді не є чимось єдиним. Франція і США є окремими акторами з різними інтересами і засобами. І Францію в Сахелі ненавидять, тоді як США просто не довіряють. Тому американці не повинні відчувати себе зобов'язаними наслідувати все, що роблять французи.
З 1960 року, коли група західноафриканських країн, включно з Нігером, здобула незалежність, Париж часто поводився як владний і зарозумілий неоколоніальний володар. Він досі домінує над валютами, економікою та ресурсами регіону – наприклад, у Нігері він захопив місцевий уран для французьких атомних електростанцій у спосіб, який позбавив місцевих жителів прибутку. Багато лідерів, скинутих в результаті переворотів у регіоні – останній з яких відбувся в Габоні в серпні – розглядалися місцевими жителями як французькі маріонетки. Ця антифранцузька ненависть дозволила узурпаторським хунтам від Буркина-Фасо і Малі до Нігеру видавати себе за антиколоніальних борців за свободу.
Цинічно, російські найманці з групи «Вагнера» ретранслюють цей наратив, проникаючи в регіон, роблячи ставку на те, що африканці не звертатимуть уваги на власну неоімперіалістичну агресивну війну Росії проти України. У спрощеному варіанті, геополітичний ефект переворотів у Сахелі полягає в тому, що французи витісняють звідти росіян, а росіяни залишають терористів насолоджуватися хаосом.
Цей збіг обставин підкреслює другий момент у сучасній зовнішній політиці США та міжнародних відносинах загалом, який полягає в тому, що реалізм переважає над ідеалізмом. Адміністрація Байдена починала свою діяльність як сміливий ідеаліст, стверджуючи, що очолить вільний світ проти тиранів. Однак після нападу Росії на Україну у 2022 році з'ясувалося, що ця позиція не працює для країн так званого Глобального Півдня, зокрема Африки. Влада і порядок працюють краще.
Звідси і «План Б» Байдена, який представляє собою повернення до історичного значення силової політики. Цей перехід до реальної політики пояснює, наприклад, чому Байден розглядає можливість надання гарантій безпеки Саудівській Аравії, автократичній монархії. Мета полягає в тому, щоб не допустити китайців і росіян, тримати ізраїльтян на своєму боці, а іранців, саудитів та інших – підконтрольними.
В казані людських страждань, яким є Сахель, безперечно, наведення навіть мінімального порядку буде непростим завданням. У Нігері США мають трохи більше 1000 військовослужбовців і найсучаснішу базу безпілотників. Залишається тільки здогадуватися, чи зможуть ці сили тримати під контролем місцеві осередки Аль-Каїди та Ісламської держави, а також найманців «Вагнера».
Але, можливо, варто спробувати. І це торкається третього елементу американської великої стратегії, що стоїть на кону в Нігері. Вона полягає в дебатах у Вашингтоні між інтернаціоналістами, які вважають, що США повинні продовжувати відігравати роль доброзичливого гегемона у світових справах, і неоізоляціоністами, які вважають, що Америка повинна відступити. Перші залишаться в Нігері, а другі – підуть.
Я перебуваю в таборі прихильників гегемонізму, але визнаю, що рішення в кожному конкретному випадку є важким. Це, однак, вказує на іншу проблему американської зовнішньої політики: шкоду, яка випливає з наївного месіанізму, що призводить до безглуздих положень, таких як розділ 7008 Консолідованого закону про асигнування на 2023 рік, який забороняє фінансову допомогу режимам, що захопили владу в результаті перевороту, зазначає Клут.
Конгрес робить погану послугу США і всьому світу, законодавчо регулюючи зовнішню політику в таких термінах. Все, що він робить, – це змушує виконавчу владу катувати тезаурус у пошуках евфемізмів, а потім вдаватися до лицемірства. Десять років тому, коли хунта повалила уряд Єгипту, ще однієї важливої африканської країни, адміністрація Барака Обами також викручувалася, щоб не вживати слово «переворот», щоб продовжувати працювати з Каїром.
Вибачте, але є кращий спосіб. Будьте чесними у мові, яку ви використовуєте, а також у компромісах і дилемах, які ви намагаєтеся вирішити. Те, що сталося в Ніамеї, очевидно, було переворотом. Тим не менш, США мають глобальну відповідальність, яка вимагає від них залишатися в Нігері.
Нагадаємо, виходячи з географічного розташування Нігеру, США обрали його у якості хабу для антитерористичних операцій проти ісламістських рухів, що активно діють у цій частині Африки. Докладніше про геополітичні наслідки заколоту в Нігері читайте у Олега Шамшура у статті «Драма в Нігері: чому це так важливо для Заходу» на ZN.UA.