Попри те, що в більшості країн світу зараз панує демократія, права людей досить часто порушуються. Починаючи з 1945 року, країни світу закріпили в основних договорах ООН широкий набір приписів стосовно прав людини, які стали глобальними нормами. Дотримання прав людини є загальновизнаним принципом, який користується високим рівнем загального схвалення. Навіть там, де демократичні права та свободи є «фіктивними», уряди все частіше «маскують авторитаризм» за допомогою виборів чи судових процесів. До того ж, в усьому світі демократія постраждала через пандемію COVID-19 і останнім часом авторитаризм у світі починає зростати, пише Foreign Policy.
Наразі одним із найбільш суперечливих урядів у світі є Комуністична партія Китаю. Попри підписання багатьох міжнародних угод, Китай не гарантує права громадян на вільне вираження поглядів, справедливі судові процеси чи релігійну свободу.
Колись американські політики вважали, що економічна інтеграція Китаю із Заходом нейтралізує «закритість» Пекіна. Вважалося, що вільне підприємництво також призведе до створення більш вільного суспільства. На практиці все склалося інакше.
Насправді економічний та військовий підйом Китаю лише поглибив переконання партійних лідерів Пекіна в тому, що авторитаризм необхідний для економічного процвітання та громадянської стабільності.
Китай звинувачують у порушенні прав уйгурів, перешкоджанні вільній роботі ЗМІ, нав’язливому соціальному контролі, придушенні діяльності іноземних організацій та фондів. До того ж, Пекін прийняв суперечливий закон про безпеку Гонконгу, що відображає те, наскільки мало уряд Китаю зараз зважає на глобальні норми прав людини.
В міру того, як Китай стає більш глобально інтегрованим, китайська влада працює над втіленням своїх глобальних амбіцій.
Наприклад, "арабська весна" спонукала Пекін різко посилити контроль над соціальними мережами, побоюючись, що його власне населення також може вийти на вулицю з протестами.
Пекін фактично розпочав кампанію з переформування політичного та громадського життя у всьому світі.
Китай навіть поглиблює свій контроль над академічними установами в США, Австралії та інших країнах за рахунок благодійних внесків та партнерських відносин.
Оскільки китайські технологічні платформи отримують всесвітній масштаб, системи спостереження, збору даних та цензури «набувають популярності» у всьому світі. Китайське законодавство про національну безпеку зобов'язує приватні компанії надавати дані користувачів на вимогу уряду.
Пекін також отримує підтримку в спробах «переписати правила Інтернету», замінивши цифрову свободу, засновану на ідеї "кібер-суверенітету", на принцип, який дає урядам країн можливість «охороняти» цифрову сферу власних країн, без урахування свободи слова та конфіденційності.
У кіберпросторі занепокоєння щодо конфіденційності даних та свободи слова на таких платформах, як TikTok та WeChat, слід вирішувати за допомогою нових глобальних протоколів, які захищають права користувачів.
Авторитаризм китайської влади починає поширюватися поза межами Китаю.
Враховуючи це, проблема виходить далеко за межі протистояння Китаю та США.
Влада Китаю намагається фактично переробити норми прав людини. У Раді Безпеки ООН Пекін заблокував захист цивільного населення в Сирії, рохінгів у М'янмі та жертв зловживань у Венесуелі.
За час перебування на посаді президента США Дональда Трампа Пекін скористався виходом Сполучених штатів із складу Ради з прав людини ООН, щоб розширити власний вплив.
Китай тепер також є членом Консультативної групи Ради з прав людини ООН, яка відбирає кандидатів на ключові посади в ООН.
Вплив Пекіна на міжнародну систему прав людини вимагає відповіді з боку США, Європи та інших країн, що поважають права.
США повинні відновити союзницькі та партнерські відносини з демократичними країнами, щоб успішно протистояти зростанню авторитаризму в світі, резюмує журнал.