За роки свого існування Косово, балканська країна розміром з поштову марку, яку Вашингтон і його союзники по НАТО відокремили від Сербії 1999 року, щоб зупинити розгортання геноциду проти етнічного албанського населення, що розгортається, побачило на своєму віку чимало американських мисливців за удачею.
Місто Приштина стало вигідною ставкою для багатьох американських компаній, що працюють тут. Питання, чи виграло при цьому саме Косово, складніше. І про це не завадило б замислитися як США, так і Україні, оскільки Київ намагається переконати американців працювати в країні, зокрема допомагаючи у вирішенні грандіозного завдання відновлення зруйнованої Росією інфраструктури. Американська допомога вважається вкрай важливою не тільки під час бойових дій, а й після них, повідомляє Politico.
Але Україні слід чітко розуміти, що за цим послідує. У кожному конфлікті, в який США вплутувалися за останні десятиліття, від Іраку до Афганістану і маленького Косово, команду з усунення наслідків воєнних дій очолювала компанія America Inc. З часом політична воля Вашингтона до продовження участі у справах іноземних держав зазвичай зникає. Це відбувається в момент, коли великий бізнес вичавлює з американської присутності все, що може.
"Як ви думаєте, що станеться наприкінці російсько-українського конфлікту?... Хто буде відновлювати країну? Еквадор не буде відновлювати Україну... Там будуть США. Американські підприємства, американські підрядники, та хто завгодно. Ми допомагатимемо відновлювати Україну, а американці робитимуть на цьому великі гроші", — сказав Джо Скарборо, колишній конгресмен-республіканець, який став телеведучим, у своїй програмі, коли він наводив аргументи на користь надсилання Києву додаткової допомоги.
Для України завдання з відновлення зруйнованої інфраструктури буде найскладнішим викликом, розрахованим на кілька поколінь. Для корпоративної Америки це буде просто ще одна можливість для бізнесу. І якщо Косово — це хоч якийсь орієнтир, то українцям слід бути обережними у своїх бажаннях.
Послужний список США за кордоном в останні десятиліття свідчить, що вони краще вміють вести війни, ніж справлятися з тим, що за ними слідує. Провал американського державного будівництва може бути не надто дивовижним у таких місцях, як Ірак чи Афганістан, де місцеве населення було не надто раді приходу американських солдатів. Але Косово — це зовсім інша справа. Щоб змінити ситуацію в Косово, США не доведеться вкладати трильйони, вкладені в Афганістан та Ірак.
Більше того, населення Косово любить США, яким воно приписує вигнання ненависних сербів під час війни з його набагато більшим сусідом 1999 року. Прихильність взаємна. Для цілого покоління американських чиновників Косово є прикладом (дехто може стверджувати, що єдиним прикладом) того, як Вашингтон приходить на допомогу в кризовій ситуації та правильно здійснює іноземне втручання.
"За більшістю об'єктивних показників американська участь у Косово не була успішною. Хоча США виділили країні багато грошей, при ближчому розгляді виявляється, що пріоритети Вашингтона були зумовлені скоріше короткостроковими інтересами американського бізнесу, аніж наданням країні того, що їй справді було необхідно для розвитку", — повідомляє видання Politico.
Найяскравішим прикладом цього провалу є енергетична інфраструктура країни. Через покоління після війни із Сербією електропостачання Косова, як і раніше, залежить від двох старих вугільних електростанцій, старіша з яких введена в експлуатацію в 1962 році. Ці станції, розташовані недалеко від Приштини, вважаються найбруднішими в Європі, вивергаючи безперервний потік смогу, який зробив місто одним із найзабрудненіших на континенті.
Навіть після десятиліть американської допомоги й підтримки країна залишається економічно і політично неблагополучною. Рівень безробіття в Косово — один із найгірших у Європі. Наступного місяця виповнюється 25 років від дня інтервенції в Косово під керівництвом США, проте до сьогоднішнього дня країна залишається американським протекторатом.