У середині червня дві найбільш заселені країни світу знову зіштовхнулися на «спірному» кордоні, що призвело до смертельних жертв. Індія і Китай все ще не можуть вирішити прикордонний конфлікт, а напруга між країнами поступово зростає, пише Euobserver.
Якщо врахувати економічний вплив та «геополітичну важливість» Індії та Китаю, ЄС зобов’язаний правильно реагувати на погіршення відносин між країнами, адже прикордонний конфлікт останнім часом лише посилюється.
Хорошим варіантом для Європейського Союзу буде знайти можливість одночасно розширити зв'язки між Китаєм і ЄС та Індією-ЄС, аби не потрапити в пастку, коли одна з країн сприйме співпрацю Європи з ворожою державою як «загрозу».
Посилення напруги між Китаєм та Індією розпочалося в травні 2020 року, коли на спірному кордоні держав розпочався несподіваний збройний конфлікт.
З того часу обидві країни зайняли «агресивну» позицію, попри те, що китайська та індійська влада робили заяви стосовно «поліпшення ситуації» на кордоні.
15 червня знову сталася сутичка, в результаті якої загинуло 20 індійських солдатів, китайська сторона не повідомила про кількість своїх жертв.
Напруга у «прикордонних» відносинах між Китаєм та Індією триває вже досить давно.
Відколи Сі Цзіньпін став лідером Китаю, китайсько-індійські протистояння на кордоні лише посилюються.
Зважаючи на те, що Цзіньпін, швидше за все, залишатиметься лідером країни ще протягом тривалого часу, ЄС доцільно досліджувати способи боротьби з наслідками протистояння між Індією та Китаєм.
Якою має бути роль Європи в цій ситуації?
Стосовно співпраці з Китаєм, то Європі необхідно обов'язково зрозуміти взаємозв’язок між зовнішньою та внутрішньою політикою.
Китай посилює власну «ізоляцію» на міжнародній арені, а також веде «торговельну війну» з США.
У той же час Сі Цзіньпін переживає «важкі часи на батьківщині», після наслідків пандемії коронавірусу, внутрішньопартійної боротьби, до того ж, ситуацію значно дестабілізують протести в Гонконзі та посилення напруги з островом Тайвань.
Це своєю чергою означає, що китайський лідер «не відмовиться» від європейської підтримки та економічної співпраці.
Оскільки Комуністична партія Китаю намагається виконати свої обіцянки створити "процвітаюче суспільство", економічне співробітництво з ЄС може стати вигідним для Пекіна.
До того ж, Китай вже закликав Європу бути «посередником» у міжнародних відносинах, це означає, що Пекін може піти на певні поступки.
Така можливість відкриває для ЄС шанси досягти домовленостей з Китаєм стосовно торговельної співпраці та співробітництва у «кліматичній сфері».
Що стосується Індії, то ставлення країни до Китаю значно змінилося протягом останнього часу внаслідок того, що Китай посилив свою «присутність» у Південній Азії і став більш агресивним в питаннях зовнішньої політики.
Індія посилила співпрацю з «державами-однодумцями», такими як Японія, Австралія і США та обмежила будь-яке співробітництво з Китаєм.
ЄС міг би скористатися можливістю зміцнювати зв’язки як з Індією, так і з Китаєм.
Оскільки Індія намагається зменшити «економічну залежність» від Китаю, це може стати шансом для Європи досягнути угоди про вільну торгівлю між ЄС та Індією.
Однак, співпраця з Індією не повинна свідчити про розірвання зв’язків з Китаєм, саме тому Європа повинна «грамотно» підійти до питань дипломатії, резюмує Euobserver.
Раніше повідомлялося, що Китай не хоче повторення бойових зіткнень з Індією на кордоні.