Світу потрібна раціональна, контрольована ескалація з боку західних держав перед обличчям іранської агресії, а не огидне умиротворення, омани й боягузтва, які можна було спостерігати останніми днями. Іранський режим має бути покараний за жахливе розпалювання війни. Якби Джо Байден був серйозним президентом, він би оголосив, що мулли в Тегерані перетнули червону лінію, що вони є екзистенційною загрозою для цивілізованих націй. Він би заявив, що з них досить, що жодна країна не може безкарно запускати сотні дронів і ракет в одного зі своїх сусідів, вважає газета The Telegraph.
Байден міг би заявити, що з іранським режимом треба поводитися як зі світовим вигнанцем, яким він став й що всі його ставленики мають бути знищені, і що, перш за все, йому ніколи не буде дозволено наблизитися до ядерної зброї. У реальному світі Байден, як і Девід Кемерон (міністр закордонних справ Великої Британії), дотримується політики умиротворення, коли йдеться про Іран та його маріонеток, хоча ця стратегія не змогла стримати фашистські, імперіалістичні держави у 1930-х роках і не зможе знову у 2020-х.
Відмова Заходу подивитися правді в очі означає, що стає все більш імовірним, що Іран врешті-решт отримає ядерну зброю і, цілком можливо, застосує її проти Ізраїля, який сам є ядерною державою. Газета вважає, що світ рухається до третьої світової війни з трьома або чотирма учасниками — Іраном, Росією, Китаєм і Північною Кореєю: Ісламська Республіка — найслабша ланка, з якою сьогодні найлегше впоратися, якби у світових лідерів вистачило розуму діяти.
Натомість "Залізний купол" дозволяє Заходу закривати очі на нескінченні спроби воєнних злочинів з боку іранських маріонеток. Якщо фінансована Іраном ракета, випущена по ізраїльських цивільних центрах, буде перехоплена і нікого не вбила, то можна зробити вигляд, що цього ніколи не було.
Але коли Ізраїль відповість, його звинуватять в "ескалації". Буде більше звинувачень жертв, кричущих подвійних стандартів та особливих правил, які застосовуються лише до Ізраїля і все це для того, щоб дозволити Заходу уникнути дій проти Ірану.
"Не залишилося жодних засобів стримування: Іран може робити все, що завгодно, і навіть може розраховувати на те, що Байден чинитиме тиск на Ізраїль, щоб той не завдавав удару у відповідь", — зазначає The Telegraph.
Америка не має осмисленого довгострокового плану стримування Тегерана, знищення ХАМАСу, хуситів чи "Хезболли" або дерадикалізації палестинських територій, щоб з часом там з'явилося нове керівництво, готове визнати існування Ізраїля і прокласти шлях до життєздатного рішення на основі принципу двох держав. Це називається "ховати голову в пісок".
Послання, яке передають кожному другому диктатору, полягає в тому, що Захід настільки відчайдушно прагне уникнути будь-яких подальших конфронтацій, що заплющить очі майже на все. Але ті, хто прагне миру за будь-яку ціну, неминуче опиняються у стані війни.
Більше про конфлікт між Іраном та Ізраїлем пише завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак у статті "Іран атакував ракетами Ізраїль. Чи розпочнеться на Близькому Сході нова війна?".