Цей рік увійде в історію як рік-рекордсмен за кількістю виборів, які відбулися та ще відбудуться в усьому світі.
Минулих вихідних відбулися вибори в Грузії та Японії. Та якщо суботні вибори в Грузії, судячи з повідомлень ЗМІ та оцінки спостерігачів, утілили найгірші традиції постсовку, то недільні парламентські вибори в Японії з погляду організації можна назвати ідеальними. Не було ні тітушок, ні вкидання бюлетенів. Кандидати впродовж трьох тижнів мали змогу безперешкодно агітувати за себе й одне за одного (є така традиція), опозиційні та керівні партії сповна скористалися нагодою для вільного висування кандидатів як за партійними списками, так і в одномандатних округах, частина майбутніх законодавців боролася за місце в парламенті як незалежні кандидати без партійної підтримки. Усе в межах політичних традицій і закону.
Результати виборів виявилися приголомшливими як для партій із керівної коаліції (Ліберально-демократичної (ЛДПЯ) та «Комейто»), так і для семи опозиційних. Керівна коаліція програла вибори, отримавши на двох 215 місць у Палаті представників, тоді як для простої більшості необхідно 233 голоси. Порівняно з попередніми виборами вони втратили 64 місця. Водночас основна опозиційна Конституційно-демократична партія збільшила кількість мандатів одразу на 50 — до 148, що також не дає можливості сформувати уряд, але означає значний прогрес. Наступна за значущістю «Партія відродження Японії» (Ніппон Ішін но кай) усупереч очікуванням втратила п’ять голосів, а «Демократична партія для народу» (дотепер малопомітна) збільшила кількість мандатів у чотири рази — до 28. Усе це означає, що в парламенті Японії розпочинається процес формування принципово нової коаліції та, відповідно, нового уряду, який матиме значно меншу свободу дій, аніж попередній, особливо якщо ядром коаліції буде ЛДПЯ.
Результати волевиявлення стали неприємною несподіванкою для нинішнього прем’єр-міністра Шігеру Ішіби, який, власне, й ініціював вибори. Він очолив уряд місяць тому, маючи намір повернути довіру виборців до ЛДПЯ, яка значно знизилася через скандал із партійними грошима й на тлі складної економічної ситуації в Японії.
Питання внутрішньої політики були в центрі уваги й політиків, і виборців. Значне зростання цін у Японії протягом останніх двох років не було компенсоване певним підвищенням зарплат, ініційованим урядом Фуміо Кішіди, а різке зниження народжуваності, що триває вже кілька років, погіршило й без того складну демографічну ситуацію. Украй низький рейтинг уряду Кішіди попри його безперечні досягнення в зовнішній політиці призвів до зміни лідера партії, формування нового уряду й дострокових виборів. Прем’єр-міністр Ішіба й керівництво ЛДПЯ зробили все, щоб дистанціюватися від однопартійців, які були замішані в скандалах із партійними грошима, проте розчарування виборців виявилося сильнішим, ніж очікувалося.
Варто зазначити, що така ситуація виникає в повоєнній історії Японії не вперше, хоча остання була досить давно — 15 років тому. Досвід каже, що уряди, засновані на багатопартійній коаліції в парламенті, існують дуже недовго і їм досить важко реалізувати стратегічні цілі, що стоять перед країною. З іншого боку, японська політична культура передбачає шанобливе, хоча й принципове ставлення до опонента. Наприклад, із боку опозиційних партій уже пролунали заяви, що вони не входитимуть до коаліції з ЛДПЯ, але готові співпрацювати з конкретних питань і підтримувати законопроєкти на ситуативній основі. Якщо їхня позиція не зміниться впродовж 30 днів із моменту офіційного оголошення результатів голосування, парламент сформує новий уряд, очолити який може лідер партії, що набрала найбільшу кількість голосів (ЛДПЯ), однак цей уряд не матиме постійної підтримки в парламенті. І це напередодні формування бюджету та виборів у США, результати яких із цілком зрозумілих причин мають особливе значення для Японії.
У період, коли президентом США був Дональд Трамп, Шінзо Абе виявився ледь не єдиним із лідерів «Великої сімки», який зміг знайти з ним спільну мову. Позначився досвід міжнародної діяльності, особиста харизма та вміння грати в гольф. Цілком очевидно, що для будь-якого глави уряду Японії відносини зі США, які є основою політики безпеки найбільш мирної країни, важко переоцінити. На думку американських експертів, котрі спеціалізуються на Японії, як вибудовувати відносини Токіо та Вашингтона, якщо Дональд Трамп знову стане президентом, сьогодні не знає ніхто. Найімовірніше, Трамп зажадає перегляду умов перебування військ США на території Японії (що й так є складною темою у відносинах Токіо та влади Окінави), нечіткими можуть стати перспективи таких важливих для регіональної стабільності багатобічних механізмів, як США—Японія—Південна Корея та QUAD. І все це — на тлі фактичного вступу Північної Кореї у війну Росії проти України, значної активізації військового співробітництва РФ і КНР, зростання загрози військового розв’язання проблеми Тайваню. Ступінь невизначеності, й без того значний із огляду на війни в Європі та на Близькому Сході, що значно впливають на ситуацію в Азії, зростає багаторазово. У разі перемоги Камали Гарріс чинна конструкція безпеки в Східній Азії, найімовірніше, збережеться, але чи буде вона достатньою для того, щоб уникнути війни, теж залишається незрозумілим.
Звісно, ключове запитання для нас — чи збережеться підтримка України новим урядом Японії за умов істотної політичної невизначеності. Адже неважко припустити, що на додачу до всіх зовнішніх проблем Шігеру Ішіба, цілком імовірно, опиниться під вогнем критики з боку однопартійців, серед яких є депутати, котрі дотримуються вкрай праворадикальних поглядів, і ті, хто виступає за діалог із Росією. На жаль, частина депутатів ЛДПЯ, які підтримували Україну, не змогла зберегти мандати в новому парламенті, водночас кільком проросійським депутатам вдалося переобратися в одномандатних округах.
Однак те, що навіть такі складні вибори не змогли змінити, — це підтримка України народом Японії. Опитування громадської думки, проведені з моменту початку агресії, незмінно показували, що Україну підтримують від 70 до 90% опитаних, і це давало підстави уряду діяти як із погляду введення санкцій, так і надання Україні фінансової підтримки й технічної допомоги. В Японії з величезним занепокоєнням сприйняли інформацію про участь військового контингенту Північної Кореї у війні проти України, оскільки там розуміють, що такі кроки призводять до поглиблення й без того активного військово-технічного співробітництва РФ і КНДР. Нині рано казати, які кроки будуть наступними, однак немає сумнівів у тому, що їх здійснюватимуть у тісному співробітництві з Республікою Корея та США.
У чому не можна звинуватити уряд Шігеру Ішіби — то це в браку експертизи у сфері безпеки. Приміром, коментуючи інформацію про те, що Росія ратифікувала безстроковий договір про всеосяжне стратегічне партнерство між РФ і КНДР, японські експерти нагадали, що ще 2021 року КНР і КНДР ухвалили рішення втретє відновити на наступні 20 років договір про дружбу КНР—КНДР, підписаний 1961 року. Такий крок не був очевидним з огляду на напружені відносини між Пекіном і Пхеньяном у попередній період дії договору. Водночас Китай має зобов’язання захищати Північну Корею в разі нападу з боку США чи Південної Кореї та в кожному разі може бути втягнутий у конфлікт через неконтрольований розвиток стратегічних зв’язків між КНДР і РФ. Є всі підстави вважати, що будь-який уряд Японії вживатиме заходів щодо зниження напруженості у Східній Азії, а це передбачає й підтримку України.