Поштовхом нової "холодної" війни стала анексія Росією українського Криму. Багато чого, що відбувається сьогодні нагадує стару "холодну" війну.
"Поле битви не настільки обширно, а лінії бою менш чіткі", - оглядач Саймон Тісдолл The Guardian.
Автор бачить нескольлко основних відмінностей нової "холодної" війни від колишньої. На його думку, нова "холодна" війна не може бути по-справжньому глобальною і більше проявляється в "заморожених" конфліктах. У 1970-80-х роках в таких країнах, як Нікарагуа, Анголі, Ємені та Індонезії відбувалися "війна чужими руками".
Москва в даний час має декілька друзів у Центральній та Східній Європі. Країни, що розвиваються: наприклад, Нігерія, Бразилія, Індонезія, Південна Африка і Мексика не потребують в політичному або військовому заступництво Москви, та й не хочуть його. Індія, найбільша в світі демократія, косо дивиться на російську авторитарну систему. У свою чергу Китай розглядає Росію насамперед як джерело дешевої енергії і сировини. По мірі того, як зростає вплив Пекіна, Росія, швидше за все, стане майбутнім противником, ніж союзником у глобальному контексті з Заходом.
Разом з тим, Тісдолл пише, що по закінченні "холодної" війни США вирішили, що настав час американської глобальної гегемонії. Але через чверть століття це самовдоволення випарувалося, як і багато в чому міжнародна довіра до лідерства США.
Як демонструє саміт G20, країни на кшталт Бразилії зацікавлені слідувати курсом США стосовно Росії не більше, ніж, наприклад, у сферах національної безпеки та законів про невтручання в приватне життя.
Другою відмінністю автор вважає ідеологічні відмінності. Остання боротьба між ворогуючими системами марксистського комунізму і капіталізму вільного ринку випарувалася. На зміну прийшло суперництво цінностей - відкриті справедливі вибори, свобода слова і пересування, релігійна терпимість і верховенство права. На противагу цьому - система керованої демократії, управління та олігархічні обмеження свободи особи в обмін на економічні вигоди, так як це відбувається в "путінської" Росії і однопартійній Китаї, а також в інших державах, що розвиваються.
Третю відмінність автор вбачає в тому, що в нинішній "холодній" війні практично відсутні перегони озброєнь.
"Із іншого боку, можна стверджувати, що "холодна" війна ніколи не припинялася. Або, принаймні, був такий собі тайм-аут у 1990-х роках, який закінчився по приходу Путіна до влади 15 років тому", - пише автор статті.
Шпигунство, крадіжки інформації, економічне шпигунство і вбивства залишаються важливою частиною неблагополуччя американо-російських відносин. Вже використані нові види зброї епохи інформації - розкрадання особистих даних, кібер-війни, комп'ютерні зломи і все більш витончені методи дезінформації. Росія з радянських часів поліпшила свою пропаганду.
Тісдолл також зауважує, що в сценарій нової "холодної" війни вписується пронизлива "токсична" особистість російського президента Володимира Путіна. Як Хрущов, Брежнєв або Андропов, Путін здається то нещадним, то чарівним, то вкрай безрозсудним. Його здатність ігнорувати міркування моралі, норми закону і людське співчуття перетворює його в небезпечного і винахідливого противника, йдеться в статті.
Тепер, як вважає автор статті, стало зрозуміло, "хто такий містер Путін?". "Він людина, який повернув в моду "холодну" війну", - резюмує автор.
Видання Tagesanzeiger писало, що Україна потрібна Путіну для повернення у центр світових подій. Північноатлантичний альянс нині підіграє Путіну в його мініатюрної "холодній" війні.