Голова Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко заявив, що безпекова угода з Великою Британією відіграє велику роль у формуванні нових геополітичних реалій, а також наголошує, що мета війни Росії в Україні – знищити Сили оборони України – залишається незмінною. Про це він написав у колонці для The Economist.
"Мета війни Росії в Україні - знищити українські Збройні сили - залишається незмінною. Незважаючи на величезну перевагу в ресурсах, Росія вже майже два роки не може виконати це завдання. Поряд з героїзмом українських військових та згуртуванням населення навколо держави, ключову роль у цьому відіграла підтримка Заходу. Саме ця підтримка посилює глобальний вимір війни та унеможливлює досягнення Росією її наполеонівських цілей", – зазначив Литвиненко.
За його словами, ці цілі включають в себе, в першу чергу, анексію українських територій, які політичне керівництво в Москві проголосило "історичними російськими землями", а також створення політичного утворення, яке повністю залежить від Москви в управлінні тими українськими землями, які не можуть бути безпосередньо анексовані.
"Владімір Путін сподівається, що перемога над Україною допоможе йому відновити контроль над колишніми радянськими республіками на принципах російського імперіалізму, які передували комуністичній епосі та існували після неї. Кремль розуміє, що якщо Україна впаде, йому буде легше повернути собі інші колишні радянські республіки. Якщо ж Україна встоїть, це лише питання часу, коли Росія втратить вплив на Південний Кавказ і Центральну Азію", – додав він.
Очільник СЗР сказав, що нападаючи на Україну, Росія вважає, що вона водночас воює із Заходом. Путін сподівається на ефект доміно. Він вважає, що якщо Захід, і перш за все Сполучені Штати, зазнають нищівної поразки в Україні - другого такого приниження всього за кілька років після виходу з Афганістану, — він швидко втратить глобальний вплив.
"Ревізіоністські держави, які дивляться на Україну, побачили б це і зробили висновок, що їхній час настав. У результаті протягом кількох років буде встановлено новий, багатополярний світопорядок, де найважливіші питання будуть вирішуватися рядом конкуруючих великих держав, включаючи Росію. Сі Цзіньпін, лідер Китаю, найсильнішого конкурента Заходу, уважно стежить за війною і робить власні висновки. Росія знає, що перемога над Україною, якої вона прагне, матиме глобальний ефект. Росія також розуміє, що не може досягти там своїх цілей, не порушивши світового порядку", – вважає Литвиненко.
За останні два роки Москва створила коаліцію, членами якої є Північна Корея та Іран, а також низка менш відверто активних учасників із глобального півдня, які сподіваються отримати вигоду від зростання геополітичної напруженості.
"Ця коаліція здебільшого неформальна, але її вплив гостро відчувається: вона надає політичну та матеріальну підтримку російській агресії, постачаючи артилерійські снаряди, безпілотники та іншу військову техніку та технології. Окрім військової сфери, вона приділяє багато енергії економічній, кібер- та інформаційній війні та іншим підривним діям. Мета — дестабілізація світового порядку", – зазначає глава СЗР у колонці для The Economist
Він зауважив також, що Росія та її поплічники користуються великими привілеями. Вони борються за допомогою грубої сили, щоб створити новий глобальний порядок, у той час, як багато хто на Заході прагне в першу чергу використовувати м’яку силу, щоб зберегти старий, який виник після холодної війни.
Водночас, переконаний Литвиненко, якщо Росії не вдасться перемогти Україну на полі бою, її глобальні цілі будуть суттєво підірвані. Зміцнення обороноздатності та безпеки України та забезпечення стійкості суспільства і держави є найлегшим і найдешевшим способом для Заходу зупинити Росію та інші ревізіоністські держави.
"Сьогодні Україна здатна дати відсіч російській агресії за адекватної військової та економічної підтримки Заходу. Ця підтримка залишатиметься ефективною, якщо вона буде тривалою (до припинення російської агресії) та всебічною (включаючи політичну, економічну, військову та розвідувальну підтримку, а також допомогу у протидії кібервійні та дезінформації). Останнім прикладом такого підходу є підписання 12 січня Угоди про безпекову співпрацю між Україною та Великобританією. За винятком країн Балтії, які зараз є частиною ЄС і НАТО, це була третя угода такого роду між колишньою радянською республікою та іншою країною. Перші дві — між Туреччиною та Азербайджаном у 2021 році та між Францією та Вірменією у 2023 році — мали певний вплив на Південний Кавказ, але не змінили ситуацію", – йдеться у матеріалі.
Угода між Україною та Британією може виявитися набагато важливішою, зазначає очільник Служби зовнішньої розвідки. Це перша угода між Україною та великою державою, яка закріплює нові геополітичні реалії. Це знаменує найглибшу зміну підходу Заходу до російської концепції її "сфер впливу". Стримана реакція британських ЗМІ на угоду свідчить про те, наскільки нормальними та рутинними стали у суспільній свідомості англо-українські відносини у сфері оборони та безпеки.
"Тепер, як це було протягом усієї історії, Британія може слугувати моделлю для інших. Угода, підписана 12 січня, може прокласти шлях для подібних угод з іншими західними країнами. Одинадцять із них перебувають на різних стадіях узгодження. Спільна декларація G7 про підтримку України, підписана на саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року, явно приносить результати", – пише Литвиненко.
"Угоди про безпекову співпрацю поступово переміщують Україну в західний простір безпеки, не вимагаючи присутності західних військ на українській землі. Вони привчають світ до участі України в альянсі. Такі угоди створюють основу для вступу України до НАТО, рішення про яке було ухвалено ще у 2008 році в Бухаресті. Це найкраща гарантія безпеки не лише для України, а й для всієї Східної Європи", – додав він.
Глава СРЗ резюмував, що підписавши безпекову угоду, Британія зробила крок у стримуванні росіян. Коли інші підуть їхнім шляхом, ці зусилля матимуть великий вплив на агресивну війну Росії та її майбутні амбіції. Для перемоги Україні потрібні такі спільні зусилля. Довга дорога складається з багатьох кроків.
Раніше посол Канади в Україні Наталка Цмоць заявляла, що країна вже передала нашій державі проєкт безпекової угоди. За її словами, на думку Канади, це має бути угода про "безпекові запевнення – security assurances", однак вона не бачить проблем у цьому терміні.
Пані посол зауважила, що цей підхід є спільним для G7: "Серед держав G7 є прагнення надати Україні ці запевнення, і це - термінове питання".