П'ять років тому британська письменниця Джоан Сміт почала помічати, що у виконавців деяких з найстрашніших терористичних атак є щось спільне. Багато з них мали спільну історію нападів на жінок, подруг і інших родичок, іноді з цілою низкою жертв, задовго до того, як вони нападали на зовсім незнайомих людей.
У своїй колонці в газеті The Guardian вона пише, що, наприклад, влітку 2016 року, коли в результаті двох терактів у Флориді та на півдні Франції загинуло 135 людей і сотні отримали поранення, обидва злочинці заявили, що вони ісламісти. Але її вразив той факт, що за кожним з них значилося жахливий домашнє насильство.
Рік по тому в Великій Британії відбулося чотири теракти, і виявилося, що всі шість злочинців або піддавали жінок насильства, або, в одному випадку, були свідками того, як його батько знущався над його матір'ю і сестрою. В історії Даррена Осборна, правого екстреміста, який в'їхав на фургоні в вірян, що виходили з мечеті на півночі Лондона, і Халіда Масуда, ісламіста, який влаштував теракт на Вестмінстерському мосту, була разюча подібність. У обох були судимості за насильницькі злочини, і обидва піддавали насильству жінок.
Авторці здалося, що ці випадки кидають виклик загальноприйнятій думці про тероризм, яка свідчить, що вся справа в ідеології. Багато терористичні атаки зі смертельними наслідками насправді були ескалацією насильства, яке тривало, іноді роками, щодо членів сім'ї злочинця. Авторка була переконана, що поліції й МІ-5 необхідно змінити підхід до оцінки ризику, що виходить від підозрюваних, розглядаючи історію домашнього насильства як дуже серйозний тривожний сигнал.
Однак, коли вона звернулася з цим питанням до влади, то зіткнулася зі скептицизмом і невір'ям. Тому Сміт вирішила написати книгу, використовуючи опубліковані джерела, щоб зібрати воєдино жахливий каталог абьюзерів, які принижували, били та піддавали сексуальному насильству жінок задовго до того, як вони стали відомими терористами. Книга була опублікована у 2019 році, і на цей раз до неї прислухалися високопоставлені особи в контртерористичної поліції і Міністерстві внутрішніх справ Британії.
Вони замовили новаторське дослідження, використовуючи дані про трохи більше ніж 3 тисячі звернень в програму Prevent в Англії та Уельсі у 2019 році - дорослих і дітей, які викликали занепокоєння вчителів, соціальних працівників та членів сім'ї через можливу уразливість до радикалізації (V2R). Результати того, що отримало назву Project Starlight, ще не опубліковані, але авторці надали доступ до них. Результати приголомшують.
Майже 40% дорослих, які звернулися до фахівців, мали історію домашнього насильства або в якості правопорушників, свідків або жертв, або було поєднання всіх трьох чинників. Це, швидше за все, занижена оцінка, враховуючи, що домашнє насильство - одне з найбільш злочинів, про які рідко повідомляють, але вона вперше дає певне уявлення про поширеність. Порівнянна цифра для дітей становить 30%, що, швидше за все, є ще одним зниженням показником, оскільки дітей молодше 16 років не опитували про домашнє насильство в сім'ї.
У вибірці було набагато більше чоловіків, ніж жінок, і дослідження показало ще одну істотна відмінність між статями: чоловіки, які звернулися за допомогою, частіше виявлялися винуватцями домашнього насильства, в той час, як жінки частіше ставали жертвами. Але що дійсно шокує, так це масштаби і серйозність насильства, розкриті в сімейних історіях. "Зафіксовані інциденти варіювалися від дітей, які стали свідками домашнього насильства в сім'ї, до людей, засуджених за спробу вбивства свого партнера".
Як авторка й очікувала, зв'язок простежується у всіх ідеологіях - від ісламістів і правих екстремістів до п'ятої частини вибірки, де не було виявлено жодної відомої ідеології. Це підтверджує теорію Сміт про те, що тероризм, принаймні, в рівній мірі пов'язаний з чоловічим насильством, ніж з ідеологією, припускаючи, що абьюзерів чоловіків приваблюють екстремістські ідеї, які, як здається, "виправдовують" їх образи. Шлях від жертви до злочинця не є неминучим, але він добре відомий, і дослідження показує, що майже 16% дорослих, які звернулися в V2R, були жертвами домашнього насильства, що майже в три рази вище, ніж передбачуваний національний показник.
Візьмемо трагічний випадок братів Дегейз з Брайтона, пропонує авторка. Переживши роки насильства з боку батька, 18-річний Амер Дегайес біг до Сирії, де у 2013 році вступив в терористичну організацію "Фронт аль-Нусра". Два молодших брати пішли за ним і були вбиті протягом декількох місяців після прибуття. Інший брат, що залишився в Брайтоні, був засуджений за наркозлочини та зарізаний у 2019 році. Ціна насильства в сім'ї є неприйнятно високою.
Ще одна причина, по якій екстремістські організації залучають таких абьюзерів, - це їх женоненависництво. Коли дослідники Project Starlight шукали зв'язок між напрямками V2R і злочинами на ґрунті ненависті, вони її не знайшли - зате знайшли зв'язок з жінконенависництвом. Дійсно, так звані "інцели" - озлоблені молоді люди, які звинувачують жінок в тому, що вони не можуть отримати секс - здійснювали смертельні нападу в США і Канаді.
Недавній жахливий випадок показує, продовжує авторка, що співробітники контртерористичних служб повинні бути пильні до можливості того, що крайнє женоненависництво само по собі є формою радикалізації. Минулого місяця 19-річний чоловік був засуджений за вбивство двох сестер. На суді з'ясувалося, що Данья Хуссейн був направлений в програму Prevent у 2017 році після того, як використовував шкільні комп'ютери для доступу до ультраправих матеріалами.
Він постав перед комісією "Каналу" - статутного органу, який оцінює ризик, що виходить від окремих осіб, але через кілька місяців був знятий з обліку без будь-яких подальших побоювань у зв'язку з екстремізмом або тероризмом. Однак пізніше Хуссейн уклав "угоду з дияволом", в якому обіцяв убити шість жінок - і тільки жінок - протягом шести місяців в обмін на виграш в лотерею. Він відмовився повідомити детективам свої паролі, тому неможливо підтвердити підозру, що він міг заходити на сайти інцелів в Інтернеті. Але в записці, яка перегукується з нав'язливою ідеєю інцелів про недостатню привабливість для жінок, він пообіцяв "запропонувати трохи крові" в обмін на те, що дівчина закохається в нього.
Все це вимагає революції в нашому ставленні до тероризму, домашньому насильству та жінконенависництва, підкреслює авторка. У звіті Project Starlight справедливо міститься низка рекомендацій, які закликають до ширшого усвідомлення зв'язку між насильницьким екстремізмом і історією домашнього насильства. "Всі співробітники по боротьбі з тероризмом повинні розглядати можливість перевірки потенційного зв'язку з інцидентом, пов'язаним з домашнім насильством", - йдеться в доповіді.
Але це може бути непросто, коли так мало інцидентів призводять до обвинувальних вироків. Недавній звіт показав, що три чверті випадків домашнього насильства, про які повідомляють в поліцію в Англії, закриваються без пред'явлення звинувачення винному. Деякі організації пропонують позитивні інновації - на півдні Лондона, наприклад, фахівець із соціального служіння Серай Мехмет входить до складу комісії каналу, що призвело до розкриття випадків домашнього насильства в історії звернень V2R, про які раніше не підозрювали.
Але статус Попелюшки в злочинах проти жінок більше не можна терпіти. Зв'язок між приватним і публічним насильством тепер кристально ясний - і ціна подальшого ігнорування занадто висока.