Після зустрічі в Джидді на початку серпня, діалог про припинення війни в Україні шляхом переговорів різко погіршився. Представники урядів різних країн намагалися визначити, які умови мають бути виконані для початку переговорів.
Складність пошуку життєздатного компромісу полягає в тому, що Росія і Україна займають дуже далекі позиції, - пишуть в статті для Gazeta Wyborza головний редактор The Globalist Стівен Ріхтер і старший редактор цього ж американського видання Алєксєй Баєр.
Російські вимоги для встановлення миру, перелічені на сайті МЗС РФ, включають, серед іншого, таке: Захід повинен припинити постачання зброї Україні, Україна повинна стати роззброєною, демілітаризованою і залишитися без союзників, російську анексію 5 українських регіонів Москва вимагає визнати, а Київ повинен залишитися без доступу до Азовського моря.
Пропагандистські ілюзії Росії
Київ не погодиться на жодну з цих вимог. Здається, що всі вони були створені виключно з метою максимально позитивного сприйняття в самій Росії.
«Окрім втрати території і населення, Україна таким чином знову стане російською колонією, якою вона була протягом століть до розпаду СРСР 30 років тому. А якщо Україна не захоче коритися господарям у Москві, у неї не буде ні армії, ні зброї, щоб протистояти майбутньому російському вторгненню», - пояснюють автори.
Тим не менш, на їхню думку, така неприйнятна пропозиція Москви - це вже свого роду поступка з боку Владіміра Путіна. Попри свою не реалістичність, це крок назад у порівнянні з ультиматумом, який Путін висунув у грудні 2021 року, за два місяці до початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Тоді ультиматум був адресований США. Кремль вимагав, щоб НАТО повернутися до того, яким він був в 1997 році, тобто до приєднання колишніх комуністичних країн Східної Європи і трьох країн Балтії. Заступник міністра закордонних справ Росії Сєргєй Рябков висловився ще більш прямолінійно: настав час НАТО «взяти себе в руки і повернутися до кордонів до 1997 року».
«Звичайно, тоді Путін розраховував окупувати Україну протягом декількох тижнів. Більше того, світ все ще боявся його «потужної» армії. Зараз це вже не так», - пишуть автори.
Дезорганізована орда
Після півтора року огидної війни Росії проти України російська армія переконливо довела, що її силами погано командують, вони погано забезпечені і, загалом, більше схожі на дезорганізовану орду, ніж на сучасні збройні сили.
«Проте, можливо, НАТО варто покепкувати над Путіним. Йому слід повернутися до того старого ультиматуму як до жесту доброї волі з метою розпочати переговори з Москвою. Для початку НАТО має запропонувати Путіну вивести війська принаймні з однієї колишньої комуністичної країни Східної Європи, а саме з Угорщини», - пропонують Ріхтер і Баєр.
Вони додають, що Віктор Орбан вже давно «нагадує міні-Путіна в усьому, окрім обхвату талії». Він підло експлуатував історичні образи угорського народу задля власної електоральної вигоди. Він інструменталізував латентний антисемітизм і антиромський расизм угорців, щоб назавжди залишитися при владі. І він створив клептократію в стилі Путіна, в якій його близьке оточення щедро винагороджується і здебільшого за гроші ЄС.
«На перший погляд, Орбан мав би бути щасливим від того, що його виключили із західного Альянсу і повернули до старого Варшавського договору. Але справжня політична мета цього кроку була б зовсім іншою. Самої лише пропозиції здати Угорщину Путіну має бути достатньо, щоб протверезити всіх надто довірливих угорців, які підтримують Орбана. Адже вони добре пам'ятають, як їхнє повстання проти комунізму 1956 року було розгромлене радянськими танками на вулицях Будапешта», - пояснюють свою ідею Ріхтер і Баєр.
На милість м'ясника
Хоч спогади можуть бути вже слабкими, але настав час нагадати про мужність угорців після того, як їхня революція 1956 року була придушена, а молодих студентів-ідеалістів катували і страчували за участь в ній. Короткий візит до Будинку терору, місця, яке в ті часи використовували спецслужби СРСР, переконливо розповідає цю історію.
На зовнішньому фасаді будівлі, розташованої на одній з головних вулиць Будапешта, яка колись була штаб-квартирою радянських спецслужб, можна побачити сотні чорно-білих фотографій облич угорців, вбитих радянською владою. Вони представляють яскраву картину злочинів у російському стилі.
Все це відбувалося під наглядом тодішнього посла СРСР в Угорщині Юрія Андропова. Значною мірою завдяки його «героїзму» в Угорщині, де його прозвали «Будапештським м’ясником», Андропов був призначений головою КДБ у 1967 році. А з цієї посади він був призначений Генеральним секретарем Компартії і правителем СРСР в 1982 році.
«І, звісно ж, Андропов, «Будапештський м’ясник», був безпосереднім начальником молодого рекрута КДБ на ім'я Владімір Путін, відомого тепер як «М'ясник Бучі». Угорцям, безумовно, не сподобається думка про те, що воєнні злочини, скоєні путінськими солдатами в Бучі, Маріуполі та інших містах України, будуть повторені в їхніх власних містах і селищах», - пишуть автори.
Вони додають, що «самовдоволеного зрадника» Віктора Орбана слід змусити припинити бути одночасно приятелем Путіна і членом НАТО, отримуючи при цьому великі субсидії від ЄС. Під тиском такого випробування йому доведеться швидко повернутися в обійми Заходу. Якщо йому не вдасться виправитися, що ж, тоді угорські виборці будуть змушені негайно відправити його у відставку.