Після багатьох місяців суперечок і вагань Палата представників Конгресу США нарешті почала діяти. Голосування у Вашингтоні за надання Україні допомоги на $61 млрд може стати переломним моментом у протистоянні Києва російській агресії. Як мінімум, це дозволить Україні продовжити боротьбу, пише FT.
Росіяни будуть і надалі сподіватися, що якщо Дональд Трамп стане президентом США у листопаді цього року, то новоухвалений законопроєкт може бути останнім великим пакетом американської військової допомоги Києву. Але навіть це може не стати фатальним для України. Європейська військова промисловість із запізненням починає діяти і буде в кращому становищі, щоб забезпечувати Україну в 2025 році.
Голосування за виділення додаткових коштів Києву пройшло в Палаті представників разом з голосуванням про надання допомоги Ізраїлю й Тайваню. Разом це дає чітке уявлення про те, як Америка та її ключові союзники в Європі й Азії тепер бачать світ.
У сукупності всі ці гроші призначені для протидії чотирьом країнам, які командувач силами США в Європі генерал Кріс Каволі називає "віссю супротивників": Росія, Китай, Іран і Північна Корея.
Розмови про цю “вісь” викликають сумні спогади з 2002 року про "вісь зла" — термін, який вперше використав колишній президент США Джордж Буш і який серйозно перебільшував зв'язки між Іраком, Іраном і Північною Кореєю. Але через два десятиліття з'явилися значно вагоміші докази серйозної військової співпраці між Москвою, Пекіном, Тегераном і Пхеньяном.
США звинувачують Китай у постачанні Росії матеріалів, які РФ використовує для виробництва зброї. Режими в Пхеньяні й Тегерані стали життєво важливими постачальниками озброєння для Москви. Китай також нещодавно проголосив "глибоку дружбу" з Північною Кореєю й відправив до Пхеньяна на переговори високопоставленого чиновника.
У той час як ці чотири автократії зближуються, демократичні союзники Америки теж зміцнюють зв'язки. Нещодавно у Вашингтоні США і Японія оголосили про підписання низки нових угод, які виведуть двостороннє партнерство у сфері безпеки на новий рівень. Південна Корея також є важливим постачальником допомоги для України.
"Західний альянс" зараз, насправді, є глобальною мережею союзників, які вважають себе залученими до низки пов'язаних регіональних битв. Росія вважається ключовим супротивником у Європі. Іран - найбільш деструктивна сила на Близькому Сході. Північна Корея - постійна загроза в Азії. Поведінка й риторика Китаю стають все більш агресивними, і він може мобілізувати ресурси, які недоступні Москві чи Тегерану.
Звичайно, між цими країнами залишаються важливі відмінності. Росія, Іран та Північна Корея розглядаються США та їхніми союзниками як країни-вигнанці. На відміну від них, Китай залишається важливим торговельним партнером "глобального Заходу".
У Вашингтоні й Токіо, однак, виходять з того, що в довгостроковій перспективі китайський лідер Сі Цзіньпін так само рішуче налаштований, як російський диктатор Владімір Путін або іранський лідер Алі Хаменеї, перевернути нинішній світовий порядок. Японія, як і США, переконана: те, що відбувається в Україні, матиме критичний вплив на ситуацію в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Тому Штати та їхні союзники вважають, що вони грають в оборону, підтримуючи партнерів, які знаходяться на лінії вогню осі супротивників - перш за все, Україну, Ізраїль і Тайвань.
Посилення військової підтримки цих країн викликає критику з боку різних політичних сил. Ізоляціоністські праві в США залишаються запеклими противниками допомоги Україні. Прогресивні ліві звинувачують Штати у підтримці ізраїльського "геноциду" в Газі.
Навіть ті, хто підтримує прагнення захистити нинішню глобальну структуру влади, занепокоєні цією стратегією. Покійний колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер був стурбований тим, що американська підтримка України штовхає Росію в обійми Китаю. Інші вважають, що Америці просто не вистачає військових та економічних ресурсів, щоб одночасно протистояти супротивникам в Азії, Європі та на Близькому Сході.
У цьому може бути частка правди. Високопоставлений помічник адміністрації президента США Джо Байдена визнав виснаження. Але американці та їхні союзники також знають, що й супротивники мають величезні труднощі. Росія зазнала значних втрат у війні проти України. Китайська економіка бореться з проблемами. Іран зіштовхнувся з внутрішніми заворушеннями, а Північна Корея є ядерною державою в кризі.
Вашингтон також намагається вирішити, як посилити стримування, не втягуючи США безпосередньо у війну з жодною країною з осі супротивників. На практиці це часто означало надання союзникам на передовій нової військової допомоги, одночасно намагаючись стримувати їхні дії.
Протягом всієї повномасштабної війни РФ проти України США намагалися утримати Київ від ударів вглиб Росії. Після того, як цього місяця Іран випустив шквал ракет по Ізраїлю, Штати також доклали зусиль, щоб зупинити подальшу ескалацію конфлікту.
І навіть надаючи додаткову політичну і військову підтримку Тайваню, США наполягають на тому, що Тайбей не повинен провокувати Пекін відкритими кроками до формальної політичної незалежності від Китаю.
Америка грає в потенційно смертельні “ігри розуму” зі своїми супротивниками, розгортаючи військову силу вибірково, в надії запобігти ширшій війні. Україна бореться за власну свободу й незалежність. Але вона також є лінією фронту в потенційно значно ширшому протистоянні.
На думку істориків війни, сьогоднішня ситуація дуже нагадує 30-ті роки минулого століття, які передували Другій світовій, коли група ревізіоністських держав — кожна зі своїми образами, завищеною самооцінкою та фантомними спогадами про імперське минуле — вирішила змінити світ. Схожа коаліція вочевидь формується й нині навколо Росії.
Різниця із ситуацією майже сторічної давнини полягає в наявності з обох сторін ядерної зброї, гібридному характері війни, передвиборчій лихоманці в демократичних державах. У країнах “вісі зла” такої проблеми немає. Про передчуття третьої світової війни пише посол України в Японії Сергій Корсунський.