Цього тижня одного сніжного дня у Москві група людей зайшла у велику залу під стінами Кремля, проминувши озброєних поліцейських, щоб подивитися на виставку, присвячену тому, що Росія навіть після 9 місяців війни називає «спеціальною військовою операцією в Україні».
Між фото зруйнованих українських міст і закривавлених трупів цивільних, яких виставляють героїчними жертвами конфлікту, відвідувачам також пропонують подивитися тріумфальне відео російської нещодавної анексії чотирьох регіонів України. Проблема тільки в тому, що після відкриття виставки на початку місяця російська армія відступила з Херсона - одного з анексованих українських міст - залишивши після себе білборди з обіцянками, що «Росія тут назавжди». Про це пише Financial Times.
Вчителька з Москви середніх літ Катя, яка привела з собою групу 11-річних школярів, зізнається, що пропагандистська виставка провокує більше питань, ніж дає відповідей. Вона не розуміє, заради чого всі ці жертви.
«Ніхто нічого не розуміє. Спочатку ми підійшли до Києва, потім пішли. Скільки людей було вбито? Тоді ми захопили Херсон, а тепер пішли знову. І скільки людей було вбито тут?» - каже вона.
«Навіть військові, які знають, що таке війна, не розуміють цю стратегію», - додала московська вчителька, маючи на увазі членів своєї родини, які стали ветеранами попередніх російських війн.
Для багатьох у Москви відступ з Херсона став розчаруванням. У них з’явилися питання про ціну війни для Росії. Ця поразка посилила тривогу, яка з’явилася в країні у вересні, коли Путін оголосив про початок мобілізації, тим самим принісши війну прямо в російські домівки.
«Всі в нестабільному стані, знервовані, стривожені. Всі в депресії», - каже Катя про своїх друзів, колег і родичі.
В Москві життя триває майже без змін. Кав’ярні і ресторани переповнені. Але попри це, останнє опитування, яке «Левада Центр» опублікував минулого місяця, виявило, що 88% людей «стривожені» або «дуже стривожені» подіями в Україні. Лише 36% росіян відповіли, що підтримують продовження бойових дій. Більшість вважає, що настав час для переговорів. Водночас, якщо росіян і все більше хвилює війна, вони не відчувають зв’язку з окупованими територіями, які Москва анексувала після фальшивих «референдумів». Тож більшість відреагувала байдужістю на втрату контролю над Херсоном.
«Звісно, вражає, як легко російська влада попрощалася з Херсоном. І не схоже, щоб люди цінували «нові території» теж», - сказала засновник політичної консалтингової фірми R. Politik Татьяна Становая.
Вона вказала на нещодавнє опитування «Левада Центру», під час якого росіян попросили назвати значні події, про які вони дізналися з новин і запам’ятали. Лише 9% опитаних згадали про «референдуми» і анексію. Хоча опитування проводили якраз на тлі розгортання цих подій. Експерт «Левада Центру» Лєв Гудков сказав, що відступ з Херсона ніяк не вплине на рейтинг Путіна. З часом це може ослабити віру в російського президента як в лідера, але зараз, на його думку, «цензура і пропаганда пом'якшують значення цієї події і тяжкість такої локальної поразки».
Державні ЗМІ пояснюють відступ з Херсона як складне, але необхідне рішення для збереження життів російських солдатів. Ультранаціоналістичні коментатори з табору, який виступає за війну, критикують рішення. Але їхні голоси останнім часом притихли після жорстких попереджень з Кремля. Втім, невдоволення тліє на приватному рівні. Колишній російський чиновник сказав Financial Times, що втрата Херсона через 6 тижнів після того, як Путін оголосив його частиною Росії, говорить, що у Кремля немає стратегічного планування.
«Вони все роблять неправильно. Не можуть продумати хоча б два кроки наперед. Все відбувається абсолютно реакційною. Це принизливо. Херсон був єдиним обласним центром, який Росія змогла захопити. А за півтора місяці вони його здали», - сказав чиновник на умовах анонімності.
У свою чергу, редактор радіостанції «Эхо Москвы» Алєксєй Вєнєдіктов сказав Financial Times, що більшість росіян будуть перейматися лише у випадку, якщо Україна спробує повернути контроль над Кримом. Півострів набув майже містичного значення для жителів Росії. За словами Вєнєдіктова, для більшості «Крим священний». Але інші регіони, які окупувала Росія, не пов’язані з жодними емоціями.
«Донецьк, Луганськ, якоюсь мірою Миколаїв, Херсон, Запоріжжя - де вони взагалі розташовані?» - сказав Вєнєдіктов.
Він додав, що серед еліт в Москві, з якими він все одно підтримує контакт після вимушеного закриття радіостанції в березні, панує відчуття занепокоєння. Політичним і діловим колам не подобається турбулентність. Їх тривожить те, що воєнні поразки посилюють політичний вплив жорстких маргіналів, таких як Рамзан Кадиров в Чечні і лідер найманців Євгєній Прігожин.
«Якщо все буде заморожене так, як є зараз, вони будуть задоволені», - сказав Вєнєдіктов.
Але в оточенні Путіна ніхто не наважується висловитися проти вторгнення, - пояснив виданню російський олігарх, проти якого Захід запровадив санкції.
«У технократів немає інструментів. Ситуація дуже стабільна. Служби безпеки під контролем Путіна. Він робить своїх охоронців міністрами і губернаторами. А зміни громадської думки немає. Мільйони людей, які були проти війни, поїхали», - пояснив він.
Зайшовши в виставковий зал поруч з Червоною площею, відвідувачі одразу ж бачать вражаючу відео-проекцію українського Маріуполя. Дим піднімається над знищеними житловими будинками в місті, яке постраждало від найгірших російських обстрілів і бомбардувань, в результаті чого тисячі людей загинули. В наступних виставкових кімнатах переписується історія України і її відносин з Росією, а також історія самої війни. Таким чином, виставка намагається затягнути жителів Москви в альтернативну реальність, в якій постійно перебувають державні ЗМІ. Наприклад, безжальне бомбардування Маріуполя пояснюється тим, що 600 тисяч жителів міста «стали заручниками української армії, яка знищувала власних громадян, а снайпери стріляли навіть в дітей».
В останній повністю білій залі висять портрети російських солдатів, які загинули на війні. Відвідувачам пропонують залишити запис в гостьовій книзі. І вони дуже різні. Це і дитячі каракулі, подяки Путіну, заклики до ще більшої війни. І лише один раз хтось написав: «Ні війні!».