Еммануель Макрон, президент Франції, ймовірно, сподівався, що саміт у Парижі 26 лютого продемонструє європейську єдність щодо України. Натомість, схоже, він призвів до конфлікту з Німеччиною і порушив незручні питання щодо обсягів військової допомоги обох країн.
Крім того, зростає критика серед німецьких та інших європейських посадовців щодо того, що Франція не змогла використати свою вагу в Україні, попри грандіозні заяви Макрона. Згідно з даними, зібраними Кільським університетом, Франція виділила лише 1,8 мільярда євро на допомогу Україні, в тому числі 640 мільйонів євро на військову допомогу. Університет ставить її на 14-те місце серед союзників, зазначає видання The Economist.
Також згідно з підрахунками Кільського університету, загальні зобов'язання Франції у військовій, економічній та гуманітарній сферах складають близько 0,1% від ВВП, що є гнітючою цифрою порівняно з 0,5% для Великої Британії, 0,6% для Німеччини та значними 3,6% для Естонії.
Однак французькі офіційні особи рішуче заперечують ці цифри. Вони стверджують, що багато французьких поставок є секретними; що система відстеження Кільського університету враховує обіцянки, а не фактичні поставки; і що Франція спрямовує значну частину своєї підтримки через Європейський фонд миру. Минулого року Себастьєн Лекорну, міністр оборони Франції, наполягав на тому, що його країна буде в першій п'ятірці, якщо буде включений останній показник. Макрон, прагнучи розвіяти звинувачення у скупості, заявив, що французька допомога у 2024 році сягне 3 мільярди євро, порівняно з 1,7 мільярда євро у 2022 році та 2,1 мільярда євро у 2023 році.
Однак навіть з урахуванням цих цифр, обіцяна військова допомога Франції, яка становить 6,8 мільярда євро, все ще залишається скромною у відсотковому відношенні до ВВП і порівняно з Великою Британією (9,1 мільярда євро) і Німеччиною (колосальні 17,7 мільярда євро, хоча і розтягнуті до 2027 року).
Для Німеччини ключовим результатом Паризького саміту стало те, що Макрон відкинув те, що вважалося кричущим вето Франції на використання коштів ЄС для закупівлі боєприпасів за межами блоку. Проте суперечки після саміту мали й інші причини. Наголос Макрона на створенні ракетної коаліції розглядався як спроба схилити Німеччину до відправки крилатих ракет Taurus в Україну. Шольц довго опирався цим закликам, побоюючись, що відправка ракет Taurus призведе до ескалації у відносинах з Росією.