У лютому президент США Дональд Трамп на конвенції консерваторів говорив про свого друга на ім'я Джим, "дуже, дуже заможного хлопця", який "любить Місто вогнів", але більше не їздить туди тому що Париж "вже не той, що раніше".
Але Джиму, вочевидь, варто відвідати ще раз столицю Франції. Так само як і Трампу, який за два дні до першого туру президентських виборів написав на Twitter, що Марін Ле Пен може перемогти після останніх терактів.
Про це на сторінках New York Times пише редакційний директор і колишній головний редактор Le Monde Сільві Кауффманн.
Адже у неділю Париж досі був тим самим Парижем, а Марін Ле Пен не змогла набрати навіть 5% голосів у "Місті вогнів". Виступаючи з націоналістичною, антиглобалістичною, антиімміграційною платформою, вона загалом змогла пробитися в другий тур виборів 21,3% голосів по всій Франції. Остаточні підрахунки показали, що лідер радикалів добилася більшого успіху в маленьких периферійних містечках, ніж у великих мегаполісах.
Її обійшов 39-річний політичний новачок Еммануель Макрон, набравши 24% голосів попри те, що він ніколи не обіймав виборної посади, а його рух "Вперед!" існує менше року. Однак, добре освічені виборці в містах обрали його проєвропейську прогресивну програму.
Для мешканців Нью-Йорка і Лондона цей жорсткий територіальний поліл може здатися знайомим. Адже він містить незаперечне ехо референдуму щодо Brexit і перемогу Трампа в США у 2016 році. У Франції немає імунітету до хвилі впливових популістів, яка накрила західні демократії впродовж останніх кількох років, взявши свій початок в Угорщині і Польщі.
У Франції роздратованість нерівністю і безробіттям, посилена глобалізацією, імміграцією і невдоволенням політичною системою вилилася у помітну статистику: з 11 кандидатів, які у неділю брали участь у виборах, 8 або критикували ЄС, або виступали проти нього. Разом вони привабили 49,6% виборців. Це фактично половина електорату.
Однак, французи підтвердили тенденцію, яка проявилася раніше на виборах у Австрії і Нідерландах: "Дамби по той бік каналу від Британії витримують натиск". У трьох країнах ЄС, які пережили вибори останнім часом, антипопулістські сили змогли виступити з кандидатом чи платформою, яка пропонувала досить інноваційну альтернативу, щоб впоратися з люттю. В Австрії цю роль зіграв кандидат в президенти від "зелених". У Нідерландах - дві маленькі проєвропейські партії. А у Франції молодий політик, який зміг виставити відсутність політичного досвіду як перевагу і пообіцяв змінити дискредитовану систему.
Зрештою, у Франції ні Дональд Трамп, ні Володимир Путін, який час від часу хвалили Ле Пен, не мали вирішального впливу на вибори. "Ісламська держава" теж. Мала значення лише Європа. Вона лишається головним питанням, яке витісняє всі інші. І від відповіді на нього зараз залежить багато чого.
Для прихильників Марін Ле Пен Євросоюз - це організація, яка порушує суверенітет і відкриєва кордони для іммігрантів, а єврозона не дозволяє французькому уряду контролювати монетарну політику. Для Макрона ж ЄС - це інститут, який може допомогти Франції захищатися у глобалізованому світі, а відкриті кордони і спільна валюта в його очах створюють можливості для французів.
Тож перед французами у другому турі вибрів, який пройде 7 травня, постане чіткий вибір між двома кардинально протилежними версіями Європи і абсолютно протилежними поглядами на світ. Це буде змагання між відкритим світу проти світу кордонів і перешкод, сучасністю проти консервативності.
Кандидат від "Республіканців" Франсуа Фійон і соціаліст Бенуа Амона закликали своїх виборців голосувати за Макрона в другому турі.
Про результати першого туру виборів читайте в матеріалі DT.UA "Перемога Макрона і поразка основних партій: головне з першого туру французьких виборів".
Детальніше про головних кандидатів на посаду президента Франції читайте в статті Оксани Митрофанової "Президентські вибори у Франції. Наслідки для України" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".