Війна проти України і без того просувалася дуже погано для Росії. Але коли Міноборони країни оголосило 9 листопада про відступ з Херсона, це був момент особливої катастрофи.
Херсон - єдине велике місто, яке російська армія змогла окупувати після початку вторгнення. І це центр одного з чотирьох регіонів, про анексію яких в Росії оголосили після фальшивих «референдумів». В жовтні окупаційна влада заповнила вулиці білбордами, які обіцяли, що Росія «прийшла назавжди», а Москва говорила своїм громадянам, що окупація Херсона - це один з найбільших успіхів у війні. Але в момент анексії російській армії вже було важко втримати свої лінії оборони під тиском українського наступу.
«Цей принизливий відступ, який відбувся після успішного українського контрнаступу в Харківській області у вересні, змусив багатьох членів російської еліти сумніватися у вторгненні. До людей, які були проти війни від самого початку (і мовчали з міркувань безпеки), приєдналося багато тих, хто активно підтримував війну, але тепер переконався, що все відбувалося неправильно з першого дня. І в приватних розмовах вони хотіли б, щоб все скінчилося. Дехто з них вважає, що Владімір Путін не підходить на роль лідера, схильний до помилок і загалом емоційний в ухваленні рішень», - пише в статті для Foreign Affairs засновниця політичної консалтингової фірми R.Politik і експерт Фонду Карнегі за міжнародний мир Татьяна Становая.
Вона помітила, що люди з так званого «патріотичного» табору, які ще не так давно вимагали від Москви дійти до Києва, тепер почали говорити більш реалістично. Деякі провоєнні Telegram-канали тепер пишуть, що Росія повинна спробувати заморозити конфлікт і провести внутрішні реформи. Помітний російський націоналіст Юрій Баранчік в Telegram стверджував, що «бліцкриг» Москви провалився. І їй потрібно припинити спроби наступу, натомість закріпившись на тих позиціях, які вона займає зараз. Це, на його думку, дозволило б зосередитися на внутрішніх проблемах. Відомий телевізійний коментатор Александр Мєдвєдєв нещодавно сказав, що Росії пора визнати, що ситуація в Україні дуже погана. На його думку, російську армію чекають подальші поразки. Навіть агресивні націоналісти, такі як Алєксєй Жижков, почали говорити про провал російської політичної системи, який викрила війна. Становая зауважує, що багато російських аналітиків стверджують, що Росії замість кровопролиття в Україні потрібно навести лад в себе в країні, зокрема, розібратися з корупцією.
«Але навіть попри зростання вимог «переглянути» війну і зосередитися на внутрішніх проблемах, є серйозні перепони, які не дозволяють цим реалістам перетворитися в миротворців. Російські реалісти бояться будь-яких переговорів, які можуть принести принизливе рішення, загрозливе для їхнього власного політичного майбутнього або й навіть фізичної безпеки. Знаково, що ніхто у владі Росії публічно не виступив за будь-які територіальні поступки, які б стали визнанням російської поразки і могли призвести до порушення кримінального переслідування», - пише Становая, нагадуючи, що російське законодавство забороняє будь-які заклики до відчуження територій. А Москва тепер вважає значну частину України частиною Росії.
Вона пояснює, що з цієї ж причини російські еліти ніколи не наважаться відвернутися від Владіміра Путіна.
«Попри всі його поразки, російський автократ лишається їхнім найкращим шансом зберегти режим, який гарантує їм безпеку. Якщо Захід хоче, щоб ці реалісти перетворилися в партію миру, йому варто чітко донести до Москви, що мир не призведе до російської стратегічної катастрофи чи краху держави. Інакше політики й далі будуть підтримувати війну. Ніхто не буде розглядати мир через страх перед чистками, навіть якщо Росія продовжить зазнавати поразок», - пише вона.
В путінській Росії є багато визначень поразки. Для військових це накопичення невдач на полі битви. Для націоналістів - це дозволити й далі існувати Україні, яку вони називають «анти-Росією». А для спецслужб поразка - це провал у російському протистоянні з Заходом. Для рядових членів еліти поразкою було б будь-що, що поставило б під загрозу їхню особисту і політичну безпеку. Але майже для всіх росіян включно з реалістами відступ російських сил до ліній, які існували до вторгнення, теж відповідає критеріям поразки. Це б не лише поставило хрест на російському впливі на Україну, а й закріпило б принизливу нову геополітичну реальність для Москви.
Становая пише, що для російських еліт відступ був би не просто приниженням, це також небезпечно. Вони не думають, що з Україною вдасться примиритися, що якщо просто повернутися на позиції до 24 лютого і почати переговори про контроль над частиною Донецької і Луганської областей. Вони сумніваються, що Москва може покінчити з збройним протистоянням, не ризикуючи при цьому втратити контроль над Кримом.
«Насправді вони думають, що якщо Росія відведе війська туди, де вони були на початку 2022 року, це зробить саму Росію вразливою до краху», - йдеться в статті.
В травні колишній директор Московського Центру Карнегі Дмітрій Трєнін писав, що стратегічна поразка, яку Захід «готує для Росії», буде означати, що «театр гібридної війни просто перенесеться з України далі на схід, на кордони самої Росії, існування якої в нинішньому вигляді буде під питанням». В Telegram-каналах багато росіян висловлюють переконання, що Захід буде наполягати на усуненні Путіна від влади в рамках будь-якої угоди. Багато консерваторів вірять, що якщо режиму Путіна настане кінець, йому на зміну прийде більш прозахідний уряд, який зрадить стратегічні інтереси Росії, а потім країна фізично розпадеться.
«Простіше кажучи, російські еліти дивляться на війну проти України не як на експансію, а як на війну за самозбереження. Багато росіян вірять, що після розпаду держави почнуться міжнародні кримінальні розслідування, можливо навіть трибунал за скоєні воєнні злочини. Така перспектива лякає навіть тих, хто не причетний до боїв», - пише Становая, додаючи, що з початку вторгнення режим Путіна не дозволяв жодному впливовому члену державного і приватного сектору в Росії стояти осторонь.
Чиновники, які намагалися дистанціюватися від вторгнення, такі як прем’єр-міністр Міхаіл Мішустін, голова Центробанку Ельвіра Набіуліна і мер Москви Сєргєй Собянін були фактично «мобілізовані» й змушені допомагати війні. Становая пише, що режим Путіна зараз приймає деякі елементи військової диктатури. Попри критику російської воєнної стратегії останніх тижнів, «яструби» насправді стають дедалі впливовішими. А політичні репресії знищили будь-яку реальну опозицію.
Для російського політичного класу демонстрація підтримки війни, хоч і не способів її ведення, - це ключ до політичного виживання. Багато з них відверто підтримують ескалацію. Така позиція стала мейнстрімом. Попри різні інтереси, технократи, спецслужби, націоналісти і бізнес-лідери об’єднані навколо твердження, що Росія не може програти, не кажучи вже про падіння режиму, від якого вони всі залежні. Але Становая підкреслює, що Москва стає все більше поділена у поглядах на те, як досягти цього завдання. Найбільші адвокати війни, такі як Ніколай Патрушев і лідер Чечні Рамзан Кадиров, хочуть проведення повної мобілізації, щоб відправити на війну все населення, поставити всю економіку на воєнні рейки і вдарити по Україні всім, що тільки є в арсеналі включно з ядерною зброєю. Ці ультранаціоналісти все ще мріють про захоплення Києва.
Натомість дедалі гучніший хор реалістів побачили, що у Москви насправді немає ресурсів, необхідних для перемоги. Натомість вони схиляються до підходу, який би дозволив Росії уникнути нових поразок через замороження війни в нинішньому стані. Вони хочуть зміцнення оборонних ліній і відправки підкріплення з метою зупинити український наступ. Становая не бачить в російському політичному класі нікого, хто б підтримав відступ Росії до позицій 24 лютого. Втім, ті, кого вона називає «реалістами», могли б публічно почати просувати замороження конфлікту через тимчасову угоду з Заходом, на яку погодилася б Україна.
Але для початку їм потрібно було б здолати радикальних яструбів, які готові воювати проти України до кінця і все ще домінують в російському політичному дискурсі. Так званим «реалістам» довелося б переконати Путіна особисто визнати реальність і обрати більш тверезий підхід до війни.
«Але навіть якщо Путін здасться і визнає, що найкраще, що Росія може зробити - це заморозити війну, це все одно не розвіє страх щодо виживання Росії і її територіальної цілісності під тиском Заходу. Навіть реалісти переконані, що він хоче підкорити Росії», - йдеться в статті.
Становая визнає, що США і Європа не можуть нічого зробити, щоб врятувати «реслістів» від домашніх загроз. Але якщо Захід хоче посилити їхній голос в Кремлі, йому варто «виступити з пропозицією, згідно з якою російсько-українські мирні переговори призвели б до початку одночасного російсько-американського діалогу щодо стратегічних занепокоєнь Москви».
«Цей діалог був би покликаний твердо гарантувати Москві, що Росія продовжить існувати як стабільна, самостійна держава. США могли б зробити це, погодившись обговорити майбутнє НАТО. Захід також міг би запропонувати Росії гарантії, що Україна не буде використана як частина західного «антиросійського проекту», про що говорить Путін», - пише автор.
Вона визнає, що, зважаючи на всі жахливі злочини, які Росія скоїла, такий результат не буде задовільним для України чи її західних партнерів. Але за нинішніх обставин Путін вірить, що «у нього немає вибору, окрім як бомбити і атакувати Україну».
«І на відміну від російських еліт, Путін переконаний, що Україна приречена. Його нинішня особиста мета має тактичний характер: зупинити наступ Києва, закріпити лінію оборони, а тоді дочекатися, коли українська держава впаде, що, на його думку, питання часу. Путін може піти на ескалацію, застосувавши ядерну зброю. Послати сигнал реалістам, що мир з Україною не обов’язково призведе до розпаду Росії - це дуже не проте завдання. Але це може бути єдиний спосіб змусити Кремль зупинити його катастрофічне вторгнення. До того часу навіть у реалістів не буде вибору, окрім як робити ставку на авторитарну державу і автократа», - вважає Становая.