Будівництво газопроводу „Північний потік-2” є фактично найбільшим інфраструктурним проектом Європейського Союзу. Саме цей трубопровід повинен був дати одному з найбідніших регіонів Німеччини шлях до сучасної економіки. Але втрутилася геополітика, Конгрес США запровадив санкції проти німецьких компаній, що беруть участь у розбудові російсько-німецького газопроводу. Ця «трансатлантична суперечка» зараз загрожує розколом, який може призвести до серйозних втрат для бізнесу, пише Bloomberg.
Минулого тижня німецька промислова група попередила спікера Палати представників США Ненсі Пелосі про те, що справа «Північного потоку-2» стосується не лише "демократії", але й "іміджу американських компаній в Європі". Тиск на трансатлантичне партнерство стає величезним вже на початку президенства демократа Джо Байдена.
Враховуючи те, що багато американських лідерів виступають проти газопроводу, це може означати, що Німеччині не варто розраховувати на те, що Джо Байден скасує запроваджені санкції.
Напружена ситуація навколо проекту газопроводу може стати перешкодою на шляху до покращення відносин не лише між США та Німеччиною, але й між Сполученими Штатами і Європою.
Для Німеччини "Північний потік-2", пропонує критично важливу енергетичну безпеку. Для США проект газопроводу створює ризик отримання Росією важелів впливу на ключового союзника та потенційну втрату позицій американського скрапленого природного газу на енергетичному ринку.
Канцлер Ангела Меркель залишилася вірною суперечливому проекту, навіть коли відносини з Росією погіршуються. Німеччина заявила в понеділок, що координує відповідь на санкції США з іншими країнами ЄС, а також компаніями, що беруть участь у проекті. Дехто вважає, що загроза санкцій не зупинить проект.
Після того, як санкції США змусили західноєвропейських робітників відступити, російські судна місяцями курсували водами біля портового комплексу Мукран та навколо нього, чекаючи наказів завершити будівництво останніх ділянок газопроводу.
Залізнично-портовий комплекс Мукран завжди мав стратегічне значення. Найбільші у світі залізничні пороми - масивні кораблі, побудовані для перевезення залізничних вагонів, курсували між Мукраном та портом у литовському місті Клайпеда.
В останні роки «холодної війни» німецький порт був «платформою» для радянських військ та військової техніки, включаючи ядерну зброю. Нинішня суперечка має відгомін минулої напруженості.
Хоча Німеччина та США в минулому мали політичні розбіжності на високому рівні - особливо щодо політики в Іраку та Лівії, - це перший випадок, коли суперечка призвела до прямих санкцій проти об'єктів у союзній країні.
Американські політичні лідери історично виступали проти європейських проектів, що закріплюють економічні зв'язки з Росією, аргументуючи це тим, що платежі, спрямовані до Кремля, дестабілізують військові союзи.
У той час як Вашингтон, країни колишнього радянського блоку і навіть деякі європейські союзники Німеччини заявляють, що "Північний потік-2" дасть Росії занадто багато важелів впливу, Берлін наполягає на тому, що трубопровід є критично важливим для Німеччини і виступає проти американських "правових та економічних санкцій".
Однак, навіть попри політичні суперечки, проект яскраво демонструє те, наскільки глибоко інтегровані економіки Європи та США. Але навіть за президентства Байдена США, швидше за все, продовжать виступати проти «Північного потоку-2».
Раніше Джо Байден вже говорив про те, що йому «не надто подобається» проект газопроводу.
«США повинні бути впевненими в тому, що жодна країна, чи то Росія, чи будь-яка інша держава, не буде використовувати енергію як стратегічну зброю», - сказав Байден на Мюнхенській конференції з питань безпеки в 2015 році.
Загроза санкцій може не викликати сумнівів у тому, що транснаціональні компанії відтепер не будуть поспішати направляти інвестиції в суперечливий німецький регіон. «Північний потік-2» все ще перебуває в центрі глобального політичного протистояння, резюмує видання.