День зимового сонцестояння є найкоротшим днем (з найдовшою ніччю) у відповідній півкулі (крім полюса, де єдина ніч у році триває півроку, і зимове сонцестояння - середина цієї полярної ночі).
Під час зимового сонцестояння нахил осі обертання Землі у напрямку від Сонця приймає найбільше значення. В північній півкулі Землі Сонце найменший час залишається над обрієм, перебуваючи в найнижчій позиції по відношенню до нього.
День зимового сонцестояння – це день початку зими в північній півкулі Землі і початку літа в південній півкулі, тобто якщо жителі Північної частини Землі з цього моменту знаходяться в початку астрономічної зими, то для мешканців Південної півкулі в цей же період часу почнеться астрономічне літо.
Протягом трьох днів сонцестояння, висоти Сонця у небі практично не зміняться; звідси й походить сама назва сонцестояння. Починаючи з неділі, Сонце почне поступово підніматися над горизонтом, збільшуючи тривалість світлового дня.
Традиції дня зимового сонцестояння
У багатьох культурах дні сонцестояння (і зимового, і літнього) мають особливе значення. Взимку святкували відродження Сонця, яке з цього дня все більше присутнє на небі.
У кельтів, які називали це свято Йоль, було прийнято прикрашати житло ялиновими гілками. Їх вішали над дверима, вікнами, а також у кожному кутку будинку.
Стародавні слов'яни святкували у цей день "народження Коляди" - сонячного божества. З цього дня хлібороби давнини починали співати обрядові пісні - колядки, і чекати настання весни.
У найдовшу ніч року прийнято ворожити на майбутнє. Крім того, цей день відмінно підходить для того, щоб загадувати бажання.