Російська демократія "померла" невдовзі після зародження на полях бою в Першій Чеченській війні. Події 11 грудня 1994 року радикально змінили хід історії незалежної 3 після розпаду СРСР.
Про це пише головний редактор російської "Новой газеты" Дмитро Муратов у статті, опублікованій на The Guardian. Він нагадує, як почалася війна в Чечні, і як тоді поводився Кремль.
"Перша і друга війни в Чечні вбили російську демократію: коли говорять гармати, люди стають кровожерливим, а незгодних в уряді називають зрадниками нації. Вибори втратили своє значення, а парламент перестав бути місцем дискусій. Все, що сталося тоді, і що відбувається нині, - це наслідки тих воєн", - пише автор.
Він нагадує, що 6 серпня 1990 року Борис Єльцин, будучи головою Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, сказав лідерам інших країн СРСР: "Візьміть стільки суверенітету, скільки можете проковтнути".
Так почався так званий "парад суверенітетів" і федералізація Росії, яка стала незалежною в грудні 1991 року. Більшість автономій у складі нової Росії погодилися на федеративний устрій. Однак деякі, особливо ті, які добували нафту, схилялися до незалежності.
Такою була і Чечня. Її лідер Джохар Дудаєв 1 листопада 1991 року оголосив суверенітет Чечні, наслідуючи приклад інших республік СРСР. В Кремлі проігнорували цей факт. А невдовзі після цього, в Біловезькій Пущі було оголошено про розпуск Радянського Союзу.
Впродовж наступних трьох років напруга між Москвою і Грозним зростала. В 1993 році на противагу уряду Дудаєва Москва створила проросійську "Тимчасову раду Чеченської республіки", яку очолив Умар Автурханов. Він отримав російську зброю, а лідерів "Тимчасової ради" почали тренувати на російських військових базах.
Далі події розгорталися подібно до тих, які нині відбуваються в Україні. Влітку 1994 року в Грозному почалися збройні сутички між силами Дудаєва і проросійськими опонентами. В результати 2 серпня Автурханов закликав Єльцина "ввести війська" на підмогу.
26 листопада 1994 року почався штурм Грозного за допомогою бронетехніки, стрілецької зброї і гелікоптерів, які прибули з Росії. Служба контррозвідки РФ, яку згодом перейменували у ФСБ, як і нині в Україні, відправляла в Чечню "добровольців з танкових і піхотних дивізій.
"Вони відправилися в "позачергові відпустки" разом зі зброєю і бронетехнікою, щоб бути вбитими чи захопленими в полон у столиці Чечні", - йдеться в статті.
В цей же час, Москва офіційно заперечувала, що в Чечні воює регулярна російська армія і говорила про "ополченців". Потім 30 листопада 1994 року Борис Єльцин підписав указ про "відновлення конституційного ладу в Чеченській республіці", який фактично визнав початок війни. Однак більшість наступальних операцій військ Росії були відбиті.
Шанс зупинити кровопролиття був і він залежав від поведінки Кремля. Однак в адміністрації Єльцина говорили, що нібито Дудаєв відмовляється вести переговори і не виходить на зв'язок. Але в цей же час, пише автор, російські журналісти змогли з першого разу додзвонитися до Джохара Дудаєва і без проблем поговорити з ним про хід бойових дій.
Нещодавно на київському Майдані провели мітинг на підтримку чеченського народу. Учасники мітингу нагадали, що за час правління в Росії Володимира Путіна у війнах загинули сотні тисяч людей. Біженці з Чечні впевнені, що перемога над тоталітаризмом Путіна почнеться з України".