Кількість хворих на коронавірус у світі перевищила 54 мільйони. Це свідчить про те, що пандемія не збирається зупинятися. Однак, люди вже втомилися від карантинних обмежень, вони починають виходити на вулицю з протестами проти запровадження локдаунів. Однак, якщо поглянути на історію, то можна простежити, що активізація масових заворушень під час глобальних пандемій була досить закономірним явищем, пише Bloomberg.
Розглядаючи карантин і блокування як несправедливе та тиранічне покарання, люди виходили на вулиці з протестами. Для прикладу можна навести заворушення під час епідемії чуми в Лондоні 1625 року.
Нещодавно ця ж логіка вивела на вулиці Лейпцига близько 20 тисяч людей. За підрахунками поліції, близько 90% учасників маршу відмовились одягати маски. Протестувальники представляли «широкий спектр» теоретиків змови та любителів свободи, правих екстремістів та тих, хто просто ностальгує за мирною революцією у Німеччині 31 рік тому.
І це була лише остання з багатьох подібних акцій протесту цього року в Німеччині та десятках інших країн. Організація «Фонд Карнегі за міжнародний мир» нарахувала понад 30 найбільших акцій протесту в 26 країнах з березня по жовтень лише проти карантинних обмежень щодо коронавірусу.
Однак, протести в Лейпцигу чи Мічигані, Великій Британії чи Австралії представляють лише одну категорію заворушень. Ці мітинги викривають розчарування людей, які живуть у функціональних демократичних країнах.
Інша категорія включає багато протестів проти урядів чи лідерів, яких підозрюють у корупції (Болгарія, для прикладу), некомпетентності (Бразилія) або демагогіці, неліберальності та навіть недемократичності.
Наприклад, ізраїльтяни протестували проти прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху після того, як він закрив суди, оголосив перерву в парламенті, все, нібито, в ім'я боротьби з пандемією.
Серби вийшли на вулиці з протестами проти свого президента Олександра Вучича. Він пом’якшив карантин, щоб дозволити провести вибори, які відповідали його інтересам, але в підсумку, його рішення сприяли погіршенню ситуації з коронавірусом в країні. Потім він запровадив нові карантинні обмеження, які серби витлумачили як придушення інакомислення.
Третій тип протестів частіше зустрічається в бідних країнах. Масові акції мобілізують людей не стільки через те, що їх турбує пандемія чи стан демократії, а через те, що вони просто бояться за своє існування.
У Малаві вуличні торговці пройшли маршем із вивісками: "Ми краще помремо від коронавірусу, ніж від голоду".
Громадяни Еквадору протестували проти політики карантинних обмежень, яка загрожує їм зубожінням, включаючи припинення діяльності державних компаній та скорочення зарплат.
Ще існує категорія численних протестів, які нібито мало пов’язані з COVID-19, але пандемія стала їхнім своєрідним каталізатором.
Рух Black Lives Matter - це повстання проти расової несправедливості, яке розпочалося в США після вбивства афроамериканця Джорджа Флойда. Потім цей рух поширився щонайменше на 16 інших країн - від Франції та Великої Британії до Бразилії та Південної Африки. В підручниках з історії фото людей під час протестів, одягнених у маски, назавжди викликатиме асоціації із пандемією коронавірусу.
Вже раніше були прогнози, що пандемія COVID-19 призведе до соціальних революцій. Те, що можна спостерігати зараз, швидше за все, лише початок.
Попри надію на вакцину, COVID-19 зараз вступає у свою найбільш смертоносну фазу в багатьох регіонах світу, де наближається холодна зима. Навіть після того, як людство переможе вірус, багато наслідків пандемії будуть довготривалими.
Пандемія COVID-19 відновлює старі образи та несправедливість у всьому світі. У США темношкірі американці страждають від жорстокості поліції, а на фоні пандемії коронавірусу така соціальна нерівність лише загострюється. І це стосується не лише США, адже у всіх країнах можна спостерігати ті чи інші види соціальної нерівності.
У березні, ще на початку пандемії, аналітики вже помічали, що людство вступає у "вік масових протестів" - кількість повстань у всьому світі з 2009 року зростає в середньому на 11,5% на рік. COVID-19 тепер буде діяти як каталізатор у цьому випадку.
Деякі протести можуть призвести навіть до падіння урядів країн та політичних режимів, інші ж протестні рухи будуть просто придушені. Деякі спалахнуть вже найближчим часом, інші будуть тліти роками. У 1381 році збідніле населення Англії розгорнуло масштабне селянське повстання, яке призвело до масових убивств та грабунків. Люди зробили це тому, що їхнє життя стало неможливим після того, як чума вперше «вийшла на берег» 33 роками раніше. І влада в той час фактично нічого не робила, щоб покращити ситуацію.
Так чи інакше, наслідки пандемії коронавірусу ризикують бути серйозними та довгостроковими. До того ж, пандемія вже погіршила соціальну нестабільність, резюмує видання.