«Великий Путін віддає накази маленькому Путіну». І наказав був спровокувати те, що фактично стане копією тієї війни, яка вже триває в Україні, але цього разу в Косово.
«Хто це сказав? Читайте далі. Відновлення конфлікту в Косово було б меншим за своїми масштабами, ніж війна в Україні, і в ньому не було б місця привиду ядерної зброї. Але ця війна розгорталася б ближче до географічного серця Євросоюзу - на Балканах, не далеко від місця, яке колись розпалило Першу світову війну. Цей конфлікт змусив би засумніватися в цінностях об’єднання, його рішучості й надійності», - пише в статті для Bloomberg журналіст і письменник Андреас Клут.
«Великий Путін», тобто автократ в Кремлі, зрадів би такому розвитку подій. А «малий Путін» у цій історії - це президент Сербії Александара Вучич, який здатен розпалити новий конфлікт в Косово. Звісно, якби роль «великого» і «малого» визначали за зростом, то Путіна і Вучича довелося б поміняти місцями. Тому що сербський президент велетень в порівнянні з російським колегою. Геополітична складова в новому конфлікті на Балканах була б такою ж, як в і Україні. ЄС і НАТО підтримували б Косово, а Росія і Китай - Сербію.
Є й інші паралелі. Путін і Вучич обоє очолюють православні слов’янські країни, які виникли після падіння комуністичних федерацій: СРСР і Югославії. Обидві держави розпалися після Холодної війни. Росіяни і серби вважають один одного етнічними і релігійними братами. Обидві країни плекають віктимність, а також комплекс вищості над своїми сусідами, на яких вони ображені і які хочуть бути незалежними, але на їхній території живе багато росіян і сербів. Прикриваючись «захистом» співвітчизників, Росія і Сербія неоноразово поводилися як агресивні ірредентисти.
В 1990-х роках Сербія під керівництвом Слободана Мілошевича підтримувала етнічних сербів у Боснії й Герцеговині у війні проти боснійців-мусульман. Пізніше вона тероризувала етнічних албанців в Косово, яке на той час було сербським регіоном. Мілошевич постав перед кримінальним трибуналом ООН за звинуваченнями в геноциді і злочинах проти людства. Але перш ніж йому виголосили вирок, його знайшли мертвим в камері. Путін грає в схожі ігри. Він вторгся в Грузію у 2008 році, а потім в Україну в 2014 році. І ось тепер в лютому цього року він розгорнув повномасштабну війну проти України.
Серби і росіяни солідарні в психологічному визначенні свого ворога. В 1999 році НАТО бомбардував Сербію, щоб зупинити етнічні чистки проти албанської більшості в Косово. Альянс підтримує миротворчий контингент там і досі. В результаті серби вороже ставляться до трансатлантичного блоку. Як і росіяни, вони схильні недовіряти Заходу за замовчуванням. Дві третини сербів, наприклад, звинувачують НАТО у тому, що в Україні триває війна, і лише 10% вказують пальцем на Росію.
Путін, у свою чергу, вважає НАТО «Імперією зла», прикриттям для свого запеклого ворога - США. Щоб виправдати свою параною про нібито «оточення» Росії силами Заходу, а також свою агресію проти України, Путін неодноразово нагадував про те, що колись НАТО бомбив Сербію. В середині 2000-х років, Україна і Косово взяли курс на зближення з ЄС, що розлютило Росію і Сербію. Україна провела дві революції: «Помаранчеву» у 2004-2005 роках і і Євромайдан у 2013-2014. Але Путін досі наполягає, що вона належить Росії. Косово проголосило незалежність в 2008 році. Але Сербія не визнає Косово, а також за підтримки Росії і Китаю, блокує членство республіки в ООН і інші міжнародні організації.
Втім, є й різниця між становищем балканської і східноєвропейської країн. Україна хоче приєднатися до ЄС (нещодавно вона стала кандидатом на вступ), у той час як путінська Росія хоче «знищити» організацію, про що сказала екс-канцлер Німеччини Ангела Меркель. Але Сербія і Косово однаково хочуть стати членами ЄС, так само як і інші республіки, які відкололися від колишньої Югославії і досі не приєдналися до організації. Це означає, що Приштина і Белград змушені поводитися добре. Їм потрібно виконати вимоги ЄС щодо верховенства закону, демократії і прозорості управління. Тому їм доводиться докладати зусиль, щоб закінчити своє протистояння. Країни з територіальними суперечками не можуть вступити в ЄС.
Але попри все це, над сербами, косоварами і всіма європейцями навис великий знак питання. І безпосередня причина страшенно банальна. Йдеться про автомобільні номерні знаки і паспорти. Демонструючи свою лояльність, багато етнічних сербів, які живуть в Косово використовують ті документи і номери, які їм колись видала Сербія. Приштина хоче запровадити закон, який буде вимагати від них використовувати номерні знаки і паспорти Косово. І цього вистачило, щоб спровокувати протести і стрілянину цього тижня. Ніхто не постраждав. Але Белград і Москва швидко наставили свої пропагандистські роги і почали поширювати перебільшення про те, що Косово нібито планує видворити чи навіть вбити всіх етнічних сербів. Один з депутатів парламенту Сербії заявив, що його країні «доведеться почати денацифікацію Балкан», повторивши тим самим смішні, але водночас жахливі марення Путіна про Україну перед вторгненням.
ЄС і США негайно почали діалог як з Приштиною, так і Белградом. У відповідь прем’єр-міністр Косово Альбін Курті ухвалив рішення відкласти вимогу переходу на паспорти і номерні знаки Косово до вересня, щоб дати всім час охолонути. Але метафоричні і реальні рушниці вже націлені. Тож хто сказав, що «великий Путін віддає накази маленькому Путіну»? Це був сам Вучич, хоча його коментар був саркастичним. Він намагався таким чином висміяти наратив Курті про те, що балканське загострення насправді є відтворенням війни, яку Росія веде проти України.
З багатьох точок зору, Вучич підходить на роль. Він колись був прес-секретарем Мілошевича, а зараз керує країною в стилі популістичного автократа на зразок прем’єра Угорщини Віктора Орбана. Але якщо Вучич грає роль Путіна, тоді Курті лишається стати аналогом героїчного президента України Володимира Зеленського. В такому разі ЄС, США, НАТО і всьому Заходу доведеться повністю стати на бік Косово.
Радує те, що Вучич висміює образ, який йому приписують. Це означає, що він не вважає себе «маленьким Путіним», а отже, цілком можливо, він хоче уникнути кровопролиття. А може він навіть планує спільне європейське майбутнє для Сербії і Косово, в якому кордони не будуть мати такого великого значення, а люди всіх релігій можуть жити в мирі, свободі і злагоді. Якщо так, тоді Вучич і Курті повинні продемонструвати свою добру валю негайно. Надто багато поставлено на кін, щоб починати ще одну війну в Європі через якісь номерні знаки чи щось ще.