«Все закінчиться до Різдва» стало одним з найбільш висміюваних пророцтв в історії. Воно було зроблене «мудрецями» в Лондоні, Парижі, Берліні, Санкт-Петербурзі та інших містах Європи, коли вибухнула Перша світова війна в серпні 1914 року. Ці «оптимісти» ґрунтували свої прогнози на нещодавньому досвіді: Європа не страждала від тривалих великих конфліктів після падіння Наполеона століттям раніше. Проте, як усі знають сьогодні, жахлива боротьба, що розпочалася з вторгненням Австрії до Сербії, тривала чотири роки і забрала близько 20 мільйонів життів до перемир'я 1918 року, коли було укладено перемир'я.
«Цього тижня Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) у Лондоні опублікував останнє видання свого авторитетного щорічного дослідження збройних конфліктів, і воно не пророкує миру на свята. Воно малює похмуру картину зростання насильства в багатьох регіонах, війни, що хронічно не піддаються припиненню. У дослідженні, яке стосується регіональних конфліктів, а не протистояння наддержав між Китаєм, Росією, США та їхніми союзниками, зафіксовано 183 конфлікти на 2023 рік, що є найвищим показником за останні три десятиліття», – пише колумніст Bloomberg Макс Гастінгс, історик, автор книги «Прірва: ядерна криза на Кубі 1962 року».
У доповіді підкреслюється «нерозв'язність як визначальна риса сучасного глобального конфліктного ландшафту». Недержавні збройні угруповання (наприклад, ХАМАС) відіграють зловісну роль. У багатьох місцях ці сили підтримуються деструктивними великими державами, зокрема, Росією та Іраном.
«Хоча світові не загрожує велика війна, як у 1914-18 і 1939-45 роках, напруженість зростає, особливо у відносинах між США і Китаєм. Я б виділив питання, яке здається мені, як історику, особливо важливим і небезпечним. Однією з головних причин, чому Європа вступила у війну в 1914 році, є те, що жоден з великих гравців не був настільки наляканий, наскільки повинен був, конфліктом як найвищою людською катастрофою. Після століття, протягом якого континент пережив лише кілька воєн, з яких Пруссія була особливо помітним спекулянтом, занадто багато державних діячів розглядали війну як придатний для використання інструмент політики, що виявилося катастрофічною помилкою», – вважає Гастінгс.
На його думку, президент Росії Владімір Путін «поділяє цю оману».
«Його вторгнення в Грузію в 2008 році, в Крим у 2014 році, а тепер і в материкову Україну свідчать про нерозважливе прийняття ризиків міждержавного насильства. Він упевнений, і стає все більш впевненим у міру того, як американська і європейська народна підтримка України слабшає, що він і його народ сильніші за нас, занепалих західних людей», – пише історик.
Гастінгс наводить найбільш важливі на його думку висновки й тези з дослідження IISS:
- Будь-яка перспектива врегулювання війни в Україні має залежати від отримання Києвом «гарантій безпеки, які забезпечать майбутню територіальну цілісність України від зовнішньої агресії».
- Кліматична криза, що прискорюється, продовжує діяти як мультиплікатор як першопричин конфліктів, так і інституційної слабкості в нестабільних країнах.
- Інтенсивність конфліктів зростає з року в рік – за останній рік кількість загиблих збільшилася на 14%, а кількість насильницьких подій – на 28%.
- У світі «домінують все більш нерозв'язні конфлікти і збройне насильство на тлі збільшення кількості учасників, складних і перехресних мотивів, глобальних впливів і прискорення зміни клімату».
- Міжнародний комітет Червоного Хреста нарахував 459 озброєних груп, діяльність яких викликає гуманітарне занепокоєння, а під їхнім повним або частковим контролем перебувають 195 мільйонів людей. Чотири п'ятих цих груп мають достатній вплив на місцевому або регіональному рівні, щоб стягувати податки і надавати певні державні послуги.
- Дедалі агресивніша політика авторитарних держав – зокрема, Китаю, Росії, Ірану, Туреччини та країн Перської затоки – «є однією з головних причин занепаду традиційних процесів врегулювання конфліктів і встановлення миру. … Ці держави часто підтримують авторитарні режими і нехтують фундаментальними принципами міжнародного гуманітарного права».
- Україна залишається найбільш насильницьким місцем на планеті, але Сирія, Бразилія, М'янма, Мексика та Ірак також розриваються війною. У Нігерії від насильства, переважно від рук джихадистів, загинуло понад 10 000 людей, а в Сомалі – понад 9 000. Кількість біженців, переміщених війною, приголомшує: понад шість мільйонів у Сирії, п'ять мільйонів в Афганістані, мільйон у М'янмі.
- Ми повинні припинити планувати оборону Заходу, виходячи з припущення, що будь-яка загроза, яка стоїть перед нами, «зникне до Різдва».
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський після трьох тижнів війни між Ізраїлем та ХАМАС зазначив у інтерв’ю TIME, що «ми програємо від подій на Близькому Сході», оскільки зберігати симпатії людства на тлі нової війни стає складніше. За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, союзники з країн НАТО не демонструють жодних ознак втоми від війни в Україні та залишаються відданими справі допомоги й захисту від Росії.