Ніхто не може точно сказати, звідки взявся термін «корисний ідіот». Існує версія, що його вигадав лідер більшовиків Владімір Лєнін. Однак, можна майже точно сказати, що вираз старший. Втім, впродовж останніх місяців всі бачили поведінку, яку він означає, зокрема, з боку правих і лівих радикалів в Європі і США. В пошуках балансу або шукаючи способи розкритикувати Захід за його помилки, вони забезпечували пропагандистську машину Кремля паливом.
Те ж саме сталося зі звітом, який минулого тижня опублікувала правозахисна організація Amnesty International. В ньому стверджувалося, що Збройні сили України ставлять під загрозу простих громадян, розгортаючи свої бази в житлових кварталах, зокрема, в порожніх школах. Організація стверджувала, що таким чином українські захисники порушують закони війни, - пише Bloomberg.
Видання пише, що турбота Amnesty життям мирних жителів, а також бажання зберігати неупередженість, розглядаючи поведінку обох сторін на полі битви, «заслуговує похвали». Організація вказувала на російські звірства в Україні і те, як Москва розправляється з власними громадянами, які виступають проти війни. Однак, звіт про дії українських військових був у кращому випадку наївним. Він також дав Москві можливість виправдати свої атаки по житловим районам. І це теж небезпечно.
В чому звіт Amnesty помилився? По-перше, у своїй публікації організація стверджувала, що виявила докази, які вказують, що українські сили «проводили удари з житлових районів», де вони зайняли цивільні будівлі. А в одному випадку вони нібито «розмістили бронетехніку під деревами в повністю житловому кварталі». Україна має чіткі зобов’язання перед своїми громадянами. Але, будучи стороною, яка обороняється, вона також повинна стримувати агресора. Збройні сили повинні уникати міські райони, але це точно не завжди можливо, зважаючи на те, що українські солдати захищають міста і села, які армія Росії часто вважає стратегічно важливими. Бої не завжди можна перенести в ліси чи на відкриті поля. Експерти Amnesty кажуть, що існує «багато альтернатив», але при цьому вони майже не наводять доказів у своєму короткому звіті.
По-друге, публікації Amnesty бракує контексту. Наприклад, в ньому йдеться, що організації «нічого не відомо» про зусилля українських військових, які зайняли школи, лікарні й інші подібні будівлі, націлені евакуювати цивільних з прилеглих будинків. Але він взагалі не згадує про більш широкі зусилля Києва з переселення мирних жителів. Також в організації ігнорують реальність, в якій багато людей відмовляються виїжджати, боячись гіршої долі в місці, де не буде солдатів України. А примусове виселення - це порушення.
Також виникає питання, як взагалі проводилося дослідження. В Amnesty кажуть, що звіт став результатом «широких розслідувань на місцях» і що експерти Програми реагування на кризу також вивчали російські воєнні злочини. В організації наполягають, що їхні висновки засновані на строгому дотриманні стандартів проведення досліджень. Все це може й правда, навіть якщо опублікований звіт пропонує лише поверхневий огляд. Однак, досі не зрозуміло, чому з дослідження була виключена місцева українська команда Amnesty, а також чому були проігноровані заперечення і запити її членів. І це вимагає як мінімум пояснення.
«Хоч і не умисне, організація створила матеріал, який звучить як підтримка російських наративів», - зауважила в повідомленні на Facebook голова українського офісу Amnesty Оксана Покальчук. Вона звільнилася.
«Всі порушення міжнародного закону потрібно розслідувати. Але загроза створення фальшивої рівності між тими, хто атакує і тими, хто захищається, реальна і вимагає більшої обережності, балансу і самосвідомості, ніж Amnesty продемонструвала. Amnesty просто заявила, що порушення не виправдовують російську атаку. Але це не вирішує проблему, яку створює її звіт. Це жорстока загарбницька війна, яку веде режим, бажаючи знищити націю, а не сутичка, в якій обидві сторони винні», - пише Bloomberg.
Кризовий радник Amnesty Донателла Ровера, захищаючи вчинок своєї організації, сказала, що не можна порівнювати прес-реліз обсягом чотири сторінки з сотнями сторінок, опублікованими за весь час російського вторгнення в Україну. І з точки зору дослідників це, можливо, правда. Але не для читачів. І тим більше не для пропагандистів Кремля, які з великим ентузіазмом використали звіт організації.
І це підводить до найбільш тривожного аспекту в цій історії - реакції генерального секретаря Amnesty International. Агнес Калламард спочатку відкинула звинувачення в упередженості, а потім допустила, що її організацію критикують «банди і тролі з соціальних мережах».
«Це називається воєнна пропаганда і дезінформація», - написала вона в Twitter.
Але виправданні питання включно з тими, які поставили співробітники Amnesty, заслуговують на відповіді, а не зарозумілість. Щоб знайти баланс у тумані війни, зберігши при цьому довіру, необхідна відкритість, а не захисні зусилля. Bloomberg пише, що всі добре розуміють, на війні мало хто лишається незаплямованим. І в України були свої виклики ще до вторгнення. Але неупередженість - це не лише публікації про одну сторону конфлікту, а потім про іншу. Amnesty варто було подумати про загрозу представлення своїх висновків у такому вигляді, а також про те, як звіт без контексту і пояснень могли використати. Росія розбомбила театр, в якому ховалися цивільні, завдала удар по торговельному центру і не дозволяла цивільним евакуюватися. Їм точно не потрібні були нові виправдання, щоб бити по житлових кварталах. І Amnesty допускала помилки і в минулому.
Минулого року організація визнала російського опозиціонера Алєксєя Навального в'язнем сумління після того, як його арештували. Але потім Amnesty позбавила його цього статусу через ксенофобські висловлювання в минулому, проігнорувавши контекст або той факт, що існують способи виступити проти расизму і невиправданого ув’язнення. Згодом оргназація знову змінила свою позицію. Правозахисна група могла все добре обдумати замість того, щоб вручати Росії ще одну пропагандистку перемогу.