Українська зима буде жорстокою, але вона не заморозить війну. Україна і Росія постали перед ключовими рішеннями, які можуть змінити природу конфлікту з дипломатичної і військової точки зору. Можливо, найбільш тривожна вірогідність для України і США - це те, що Владімір Путін нарешті починає демонструвати стратегічну хитрість, яка була притаманна йому в минулому.
Про це в статті для Bloomberg пише професор Школи передових міжнародних досліджень Університету Джона Хопкінса Гел Брандс. На думку американських чиновників, Путін хоч і запізно, але починає усвідомлювати те, що було очевидним за межами підлабузницького кокона в Кремлі: у Росії немає військових можливостей для досягнення її політичних цілей в Україні.
Росія вичерпує запаси ракет і боєприпасів швидше, ніж її обкладена санкціями оборонна промисловість здатна їх поповнювати. Російським військам важко утримати свої раніше здобуті завоювання, не кажучи вже про те, щоб захопити всі регіони, які Путін незаконно оголосив частиною Росії. Ядерні погрози не завадили Україні раз за разом переступати через російські «червоні лінії». Нещодавно вона це зробила, завдавши удари по авіабазах на території Росії. Крім того, попри нібито нескінченні людські ресурси Росії, Путін не може мобілізувати більше, ніж він вже відправив на військову службу, щоб не налаштувати проти себе і без того апатичне населення.
«Проблеми не нові, але готовність Путіна хоч і не прямо, але визнати їх - навпаки. Він публічно визнав минулого тижня, що до перемоги ще далеко», - пише Брандс.
Тож найкраща стратегія Путіна зараз дуже жорстока за своєю природою. Вона полягає в тому, щоб перетворити зиму в зброю. Росія використовує ракети, безпілотники і артилерію для знищення електромереж України і іншої критичної інфраструктури, щоб змусити населення страждати.
Після відступу з Херсона, російські війська зайняли оборонні позиції, щоб зміцнити фронт, інтегрувати нещодавно мобілізованих і виграти час до весни. Винятком залишається лише дорогий наступ поблизу Бахмута, який повинен дати Путіну символічну перемогу.
Якщо Росія зможе протриматися всю зиму, при цьому завдаючи якомога більше неприємностей Україні, Європі і США, можливо тоді Київ і Захід поступляться. Але, на думку Брандаса, Москві буде важко втілити цю стратегію. Адже країні, яка славиться успіхами взимку, бракує теплого одягу і їжі, необхідних її армії для того, щоб пережити холодні місяці. Втім, вона не така вже й божевільна, зважаючи на те, що у Путіна немає кращих варіантів, а на Заході з’явилися ознаки втоми. Одна з причин, чому президент Джо Байден намагається затвердити пакет допомоги для України зараз, - це невпевненість, що республіканська більшість в нижній палаті Конгресу підтримає таке рішення в 2023 році.
«Зима також ставить Україну перед складним вибором. Її армія втомилася від тяжких боїв. З суто військової точки зору, оперативна пауза має сенс. Але з політичної і дипломатичної позиції, очікування може бути ризикованим», - пише автор.
Президент Володимир Зеленський точно побоюється посилення неоднозначності на Заході, якщо взимку з’явиться хоча б враження, ніби ситуація зайшла в глухий кут. Сигнали з Вашингтона не додають впевненості. Минулого тижня Держсекретар Ентоні Блінкен дав зрозуміти, що пріоритет США - це допомогти Україні відвоювати території, які були окуповані після 24 лютого. А рішення щодо Криму і інших територій, які Росія захопила в 2014 році, будуть розглядатися окремо пізніше. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі закликав Україну почати переговори з Росією, поки війна не перетворилася на трясовину в стилі Першої світової війни.
Брандс допускає, що у Зеленського є причини побоюватися проблем у внутрішній політиці, якщо українські війська будуть відпочивати, поки населення страждатиме від нових ударів. Зима насправді хороша пора для того, щоб завдати удару. Потрібно лише дочекатися, коли грунт замерзне, щоб танки і інша важка техніка могли пересуватися. Тож Зеленський може спробувати провести новий наступ. Один з варіантів - це спробувати визволити Запорізьку область, витіснивши російські війська до Криму. Це б продемонструвало, що збільшення західної допомоги дозволяє українській стороні здобути більше перемог.
«Але це непросте рішення, тому що Києву потрібно балансувати між небезпекою бездіяльності і загрозою провального наступу. І українська дилема загостриться, якщо Путін візьме дипломатичну ініціативу в свої руки, запропонувавши перемир’я перед весною», - пише автор.
Він визнає, що Путіна не можна назвати щирим. Перемир'я буде просто ослабленням тиску на російську армію, що дозволить оборонній промисловості РФ наздогнати воєнні потреби. Тоді Москва зможе відновити кровопролиття, коли їй буде зручно. Україна вчинить правильно, якщо відкине пропозицію, яка закріпить російські завоювання.
Але чиновники в США бояться, що такий гамбіт може змінити дипломатичну гру, переклавши з однієї сторони на іншу відповідальність за те, що кровопролиття затягнулося. Також адвокати дипломатичного врегулювання, такі як президент Франції Еммануель Макрон, можуть отримати те, чого їм бракувало весь цей час, а саме натяк на те, що Кремль готовий співпрацювати.
«Це звучить дивно, але Україні і США пощастило з ворогом. Путін дурив сам себе, був відірваним від реальності і не розумів, що між його цілями і доступними ресурсами прірва. Якщо це зміниться, почнеться зовсім інша війна», - застерігає Брандс.