За останні два роки кількість росіян, впевнених у хороших політичних перспективах Володимира Путіна, зросла в півтора рази, показали результати дослідження Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД).
У 2012 році політичне майбутнє Путіна вселяло оптимізм 40% населення, тоді як тепер цей показник зріс до 69%. Цю точку зору поділяють як молодь (67%), так і літні люди (71%), жителі обох столиць (76%) і сільської місцевості (68%). Тільки кожен п'ятий (20%) учасник опитування вважає, що російський лідер досяг піку своєї кар'єри і навряд чи зможе домогтися більшого. А 5% вважають, що його вплив і авторитет знижуються (в минулому році, відзначимо, таких було 19%).
Три чверті росіян (73%) готові проголосувати за Путіна на виборах 2018 року, якщо він вирішить висунути свою кандидатуру. У 2013 році свій голос йому обіцяли тільки 51% респондентів. 13% не збираються підтримувати Путіна у його прагненні до четвертого президентського терміну, а 14% ще не визначилися.
54% респондентів заявили, що не бачить альтернативи нинішньому президенту РФ і навряд чи гідні конкуренти з'являться найближчим часом. Рік тому таких було 48%. Найдужче в Путіна вірять представники старшого покоління (61%) та прихильники "Єдиної Росії" (60%). 27% росіян очікують появи альтернативної політичної фігури, рівноцінної, незабаром, і лише 8% вважають, що такий політик вже є.
Опитування ВЦВГД проводили з 31 травня по 1 червня 2014 року у 140 населених пунктів 42 російських регіонів. У ньому взяли участь 1600 осіб, статистична похибка не перевищує 3,4%.
Пошук альтернативи Путіну є одним з ключових питань російського політичного дискурсу. Це відзначали, наприклад, в оглядах російської преси служби моніторингу BBC. Це питання ставили, наприклад, Євгенія Альбац в авторській програмі на "Ехо Москви" і Валерія Новодворська у своєму блозі. "Газета.ru" призводила думку політолога Станіслава Бєлковського про те, що фігур, співвідносних з масштабом Путіна, в країні на даний момент "півтори" - це в першу чергу екс-глава ЮКОСа Михайло Ходорковський, а у другу - опозиціонер Олексій Навальний.
Втім, сам Ходорковський після звільнення з в'язниці виключав таку можливість. І тільки нещодавно визнав, що готовий відновити політичну активність у серпні. А на тлі українського протистояння рейтинг Путіна і зовсім злетів до недосяжних висот.
Путін у 1999 році починав політичну кар'єру як спадкоємець політика з рейтингом 3%, нагадує "Людина Онлайн". І вже за три тижні став абсолютним лідером серед кандидатів у президенти. Вже в 2000 році його діяльність схвалювали 71% росіян, а протягом першого терміну середній рейтинг залишався на рівні 49-50%.
Попередній пік масової підтримки Путіна припадав на серпень 2008 року і був викликав сплеском патріотичних настроїв, пов'язаних з війною з Грузією, розповів в інтерв'ю виданню Slon глава "Левада-Центру" Лев Гудков.
- Українці стали ставитися до Путіна гірше, ніж до Сталіна
"Протестні рухи, приводом для яких стали фальсифікації на виборах (хоча їхній масштаб було перебільшено), були вираженням морального путінського неприйняття консерватизму, розуміння наростаючої, але неминучої деградації країни. У наступні роки, за різними вимірами, 45-47% респондентів, опитаних "Левада-Центром", вважали, що Путін не повинен йти на наступні вибори (до 2018 року). Було б краще, вважали вони, якщо б з'явився інший чоловік, з іншого політичного табору, з іншою політичною програмою розвитку країни. Тому, навіть незважаючи на посилені грошові вливання в соціальний сектор і популістські жести, рівень підтримки Путіна перед президентськими виборами 2012 року на мінімумі", - нагадав Гудков.
Тепер, вважає голова "Левада-Центру", зростання схвалення політики Кремля відбувається за рахунок агресивної кампанії проти нової української влади, застосування мобілізаційної риторики і військової пропаганди стосовно боротьби з "українським фашизмом". "Влада, яку до цього сприймали як корумповану, егоїстичну, некомпетентну, мафіозну, поводиться відповідно до старих, ще радянських стандартів брежнєвської "супердержави": повернула Крим, продемонструвала всьому світу свій своєрідний характер, різко підвищивши тим самим свій символічний статус в очах росіян. Схвалення цих дій радикально посилило підтримку путінського режиму, повернуло йому повноту легітимності. Ефектом пропаганди телебачення стало практично зникнення відмінностей у підтримці влади серед різних соціальних груп!" - каже Гудков.
Як вважає соціолог, ідентифікація себе з "великою державою" була і залишається "дуже важливим механізмом індивідуальної і колективної компенсації стану хронічного почуття приниження у повсякденному житті, залежності від свавілля влади, соціальної безпорадності і інфантильності, зворотним боком слабкого "я". Імперські амбіції, вважає Лев Гудков, прокинулись навіть у тих, хто ще нещодавно хотів емігрувати.
- Тільки 7% росіян вважають Путіна перспективним політиком
До листопада, прогнозує глава "Левада-Центру", рейтинг Путіна поступово знизиться до торішніх 63-65%, оскільки сплеск національної гордості, на його думку, не може бути тривалим і навіть підігрівання зовнішньої загрози не може дати довготривалий ефект. А потім політична ейфорія почне перетворюватися на роздратування й агресію. "Горбачов на початку перебудови викликав таку ж ейфорію, що і Путін, а потім перетворився на винуватця усіх нещасть країни, потім те саме повторилося з Єльціним тощо", - пояснює Гудков. !zn
Читайте також:
Кім Чен Ин висловив захоплення Путіним
У світі ставлення до Росії різко погіршилося - опитування
Путін домігся в Україні прямо протилежних результатів щодо підтримки НАТО і ЄС