Багато єврофілів переконані, що після виходу Великої Британії з ЄС, яка довгий час була джерелом проблем і перепон, шлях до ще більш тісного союзу відкриється.
Однак, через рік після британського референдуму про Brexit і навіть після перемоги проєвропейського Еммануеля Макрона на президентських виборах у Франції, настав час подивитися на ситуацію більш тверезо.
Про це на сторінках Financial Times пише директор Національного банку Польщі Адам Глапінський.
Він зауважує, що ЄС добився у спіху у таких сферах, як європейський банківський аудит. Однак, жодна велика країна не захоче віддати владу ухвалювати життєвоважливі рішення в сфері оподаткування і витрат.
"Подальший розвиток економічного і монетарного союзу поставлено на паузу. Всі ідеї включно з тими, які висловив Париж, щодо пожвавлення інтеграції ЄС - це всього лише нездійсненна мрія", - пише польський чиновник.
На його думку, "британський привид" буде переслідувати ЄС ще довгий час після того, як Лондон покине союз. Країни-учасниці за межами спільної економічної і монетарної зони не спішать переходити на євро. Деякі з них поводяться демонстративно, як і Британія. Але їхня антипатія не хвилює тих, хто вже в єврозоні, оскільки у них і без того достатньо проблем.
Глапінський зауважує, що Британія дала Європі цінний урок про те, як варто запроваджувати більш тісну інтеграцію. Процес повинен бути повільним з багатьма перевірками і оцінками. За більш як три століття після того, як Англія і Шотландія об'єдналися, Британія змогла створити ідеальний монетарний союз. Однак, Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія зберегли до цього дня деякі окремі речі, такі як, наприклад, футбольні команди. На думку голови польського Нацбанку, країнам ЄС знадобиться багато часу, щоб вони захотіли відмовитися від соїх ролей в G7 і МВФ.
Глапінський зауважує, що британці від початку були проти перезоду на євро, що традиційно вважали ще однією ознакою євроскепсису. Однак, останніми роками деякі країни поза єврозоно почали розділяти британські сумніви щодо єдиної валюти, демонструючи бажання зберегти національні. Британія в 1991 році була першою країною, яка зберегла за собою право не приєднуватися до єврозони. Данія в 1993 році пішла її стопами. Швеція вчинила схоже згодом, хоча і не домовилася про пункт щодо відмови. Глапінський зауважує, що країни-учасниці ЄС у Центральній і Східній Європі, які приєдналися до союзу на початку 2000-х, спочатку дивилися на приєднання до євро як на досягнення і вияв поваги. А потім боргові кризи "зруйнували будь-які переконання, що єврозона - це Новий Єрусалим". І східноєвропейські країни ЄС викреслили перехід на євро з монетарної політики.
Раніше видання Financial Times писало, що ЄС потрібно почати боротися з внутрішніми неліберальними силами. Зокрема, видання радило звернути увагу на недемократичні зміни в Угорщині і Польщі.