Якщо глобальне зростання відновиться в 2021 році, деякі країни, що розвиваються, можуть досить успішно пройти економічну кризу. Але така удача чекає не на всіх. У березні минулого року, коли пандемія коронавірусу вдарила світову економіку, багато аналітиків побоювалися, що ринки та менш розвинені країни, постраждають найбільше фінансово. Економічно ці країни покладалися на товарний експорт, грошові перекази та туризм, але все це неабияк постраждало під час пандемії. Були всі підстави очікувати цунамі фінансової кризи та боргів, пише британська газета The Guardian.
Економічне цунамі так і не прибуло. Лише шість країн - Аргентина, Еквадор, Беліз, Ліван, Суринам та Замбія - не змогли контролювати власні борги.
Обнадійливо, що вплив COVID-19 на країни, що розвиваються, зокрема в Африці, був не таким серйозним, як прогнозувалося. Молоде населення цих країн відносно стійке до коронавірусу. Системи охорони здоров’я, реагуючи на минулі епідемії, завоювали довіру громадськості, а швидке економічне відновлення Китаю збільшило попит на їх товарний експорт.
Також у фінансовому плані нинішні умови напрочуд стабільні. У березні, коли вибухнула криза, ринки, що розвиваються, почали втрачати капітал. У квітні, однак, відтік капіталу стихнув, і чисті фінансові потоки до країн з економікою, що розвивається, почали зростати.
Якщо глобальне зростання відновиться у 2021 році, завдяки позитивному впливу вакцинації населення та постійній прихильності Федеральної резервної системи США до наднизьких процентних ставок, деякі країни, що розвиваються, можуть успішно пройти фінансову кризу.
Але інші країни, які зазнали більших ударів через зменшення прибутку від експорту та обвал грошових переказів, можуть зіштовхнутися із серйозними боргами.
Окрім того, у 2021 році прогнозується зростання зовнішнього боргу вдвічі більше порівняно з 2020 роком. Значна частина боргів стала фактично невиплатною через економічний шок внаслідок пандемії.
"Велика двадцятка" відповіла ініціативою, яка дозволяє 73 країнам з низьким рівнем доходів відкласти виплати за своїми боргами на півтора року. Але така ініціатива є недосконалою. Відстрочка, а не прощення відсотків, є трохи скупим подарунком, однак, це краще, ніж нічого.
У квітні минулого року G20 "закликала" приватних кредиторів погодитися на деякі поступки. Але інвестори, як і передбачалося, більше переймалися власними доходами, ніж важким становищем країн з низьким рівнем економічного розвитку.
Приватний сектор дав зрозуміти, що він мало зацікавлений у поступках. Історія свідчить, що приватні борги реструктуризуються лише тоді, коли кредитори бачать в цьому хоча б мінімальну вигоду.
Що ще можна зробити? Рада Безпеки ООН може прийняти резолюцію, в якій доручить своїм державам-членам захищати активи країн з низьким рівнем доходів. Конгрес США міг би надати цьому силу закону. Однак, консенсусу в Раді Безпеки ООН важко досягти. Адміністрація нового американського президента Джо Байдена отримає обмежений політичний капітал, обмежену пропускну здатність та безліч інших проблем. Попри оптимістичну налаштованість на відновлення економіки в 2021 році, зростання боргів, все-таки, може зіграти свою негативну роль, резюмує газета.