Оскільки війна в Україні триває вже третій рік, багато було розмов про те, щоб колективний Захід нарешті прокинувся від своєї стратегічної сплячки, зіткнувшись із загрозою, яку Росія становить для Європи. Але настав час подивитися правді в очі: після того, як Конгрес США нарешті ухвалив пакет допомоги Україні, Європа не поспішає нарощувати виробництво зброї та боєприпасів — не лише на рівні, необхідному для підтримки Києва, але й для поповнення запасів, необхідних НАТО для власних збройних сил. А з погіршенням ситуації на місцях перемога Росії в Україні може настати раніше, ніж багато хто прогнозує, вважає Politico.
Однак неодноразові попередження про те, що в разі поразки України Росія відновить свої сухопутні війська і буде готова напасти на НАТО, призвели не більше ніж до зволікання і нерішучих дій. Окрім країн на східному фланзі НАТО, європейські політичні лідери продовжують поводитися так, ніби нічого не змінилося, оскільки їхня риторика досі не підкріплена відповідними діями.
"Обіцянки щодо майбутніх витрат — це не те саме, що реальні контракти, які спонукали б європейських оборонних підрядників до швидкого і масштабного збільшення виробництва. А без європейського переозброєння НАТО просто приречене на поразку", — зазначає Politico.
Військове керівництво США і союзників — як в Європейському командуванні Збройних сил США, так і в Верховному штабі Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі — невтомно працює над тим, щоб повернути Альянсу його первісну роль — забезпечення колективного стримування й оборони. Зараз Альянс має регіональні плани з вимогами до сил і засобів, які дозволять відновити цю первинну функцію. Але якщо Європа не витратить гроші на розширення своєї оборонно-промислової бази й не забезпечить реальний військовий потенціал, щоб зробити ці нові регіональні плани надійними, їх виконання буде пов'язане з неприйнятним ризиком.
І все ж, судячи з нерівномірної реакції деяких європейських столиць щодо витрачання грошей на оборону, союзники, схоже, продовжують покладатись на США, які візьмуть на себе певну частку тягаря. Сьогодні лише 18 з 32 членів НАТО витрачають — або пообіцяли витрачати — 2% ВВП на оборону. Для порівняння, за часів холодної війни європейські країни витрачали на оборону в середньому від 3 до 5% ВВП.
Але члени Альянсу погодились з цими новими планами на останньому саміті НАТО у Вільнюсі, а це означає, що зобов'язання щодо сил і засобів, пов'язані з цими планами, є обов'язковими до виконання. Проте всього за три місяці до ювілейного 75-го саміту НАТО у Вашингтоні влітку цього року Альянс продовжує боротися з недоліками в інтегрованій протиповітряній і протиракетній обороні, глибоких високоточних ударах, командуванні й управлінні, а також логістиці.
Загалом, серед європейських політиків, особливо в країнах, віддалених від східного флангу, здається, мало хто усвідомлює той факт, що це питання сил і засобів буде вирішальним у формуванні майбутнього НАТО. Простіше кажучи, якщо європейські союзники не перенесуть тягар звичайного стримування й оборони з американських збройних сил на свої власні сили, при тому, що США продовжуватимуть забезпечувати ядерне стримування і високотехнологічні засоби — НАТО не матиме сил, необхідних для реалізації своїх нових планів.
Таким чином, європейські союзники по НАТО повинні рухатися вперед, щоб забезпечити свої армії ресурсами. Поки російська імперська держава існує в її нинішньому вигляді, загроза, яку вона становить для Європи, нікуди не зникне.
Нагадаємо, що газета The Telegraph писала, що Європа — континент пацифістів і жодні витрати на оборону не зможуть врятувати НАТО. Європа не готова ні у військовому, ні в політичному плані виконувати свої договірні зобов'язання.