Перші півроку Джо Байдена на посаді президента США були досить яскравими. Дві третини американців принаймні частково вакциновані від коронавірусу. Економіка переживає найшвидший підйом з 1980-х років. І, як показують опитування, світ більше не сприймає Америку з недовірою, яку він відчував у роки Дональда Трампа. Це був успішний президентський старт, пише Financial Times.
Але в політиці стабільні успіхи –рідкість. Найближчі проблеми Байдена – розкол навколо більшості його законопроектів про реформи, повторна активізація пандемії коронавірусу, занепокоєння щодо рівня злочинності та вбивств у країні, а також питання міграційної кризи - значною мірою залежать не від нього.
Легко забути, що Байден отримав найбільшу перевагу тоді, коли демократи виграли позачергові вибори в Джорджії в січні, передавши їм контроль над Сенатом. В іншому випадку ситуація могла бути набагато гіршою.
Проте Байден зараз вступає у набагато жорсткішу фазу свого президентства. Одна з проблем випливає з невимушеної помилки – виведення військ із Афганістану. Важко зрозуміти, чому він відчував потребу вивести сили Америки з 2500 військових. Витрати на перебування мінімальні - за останні 17 місяців в Афганістані не було жодної бойової загибелі.
На відміну від цього, ризики після виходу з Афганістану високі. Лише питання часу, коли таліби повернуть собі повний контроль. Це значною мірою зашкодить престижу Америки. Такий сигнал може зруйнувати надії Байдена отримати союзників у змаганні з Китаєм, у протистоянні демократії та самодержавства. Цю проблему Байден фактично створив самостійно.
Можливості Байдена для реалізації порядку денного внутрішньої політики звужуються. Набагато краще мати 50 демократів у Сенаті, ніж 49. При цьому двоє з них, Джо Манчин із Західної Вірджинії та Кірстен Сінема з Арізони – не дуже надійні союзники.
Вони не мають наміру скасувати правило сенату, яке змушує Байдена отримати принаймні 10 республіканських голосів для затвердження законопроектів. Це означає, що більшість його законопроектів, таких як перегляд виборчих прав або імміграційна політика, майже не мають шансів пройти. Навіть один республіканський голос був би дивом.
Можливо, Байден отримає десять голосів республіканців, які підтримають його двопартійний законопроект про інфраструктуру. Але ціна домовленостей з Республіканською партією зростає.
Відмовившись розглядати збільшення податків, республіканці підтримують фінансування Служби внутрішніх доходів, яка постраждала за останні 15 років. Байден міг використати цей момент для демонстрації цинізму республіканців щодо верховенства права. Але все, про що він просив, - це засоби для забезпечення наявного податкового законодавства.
Байден настільки відданий пошуку двопартійної згоди, що готовий іти на багато поступок. Тим не менше, немає гарантії, що він отримає республіканські голоси навіть після поступок. Це нагадує відлуння 2009 року, коли колишній президент США Барак Обама змарнував зустріч з республіканцями на півдорозі в переговорах про охорону здоров'я, а вони в результаті одноголосно відхилили його законопроект.
Байден уникнув потужної демонізації, яку відчував Обама з боку політичних опонентів. Але загальна республіканська стратегія незмінна – опоненти будуть і надалі будувати перешкоди на політичному шляху Байдена.
Історія з COVID-19 стала окремим розділом президентства Байдена. Він пришвидшив програму вакцинації. Рівень смертності впав. Однак десятки мільйонів американців все ще підозріло ставляться до вакцини. Останнім часом темпи вакцинації сповільнилися, а кількість випадків хвороби зростає. Підприємства та навчальні заклади знову тривожно оцінюють можливість повних локдаунів.
Чи може Байден щось із цим зробити? Він міг би скопіювати британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона і відмовитися від карантинних обмежень, або слідувати французькому президенту Еммануелю Макрону, який запровадив більш примусову політику вакцинації. Однак на практиці Байдену доведеться сподіватися, що чергова хвиля коронавірусу недостатньо сильна, щоб порушити економічне відновлення, резюмує видання.
Майже півроку тому Джо Байден склав присягу президента США і офіційно став 46-м лідером Сполучених Штатів. На церемонії інавгурації Байдена до присяги привів головний суддя Верховного суду Джон Робертс на Західному фронті Капітолію.
Присягу віцепрезидента США прийняла Камала Гарріс, яка стала першою в історії США жінкою на цій посаді.
Джо Байден намагався відмовитись від хаотичної політики епохи Дональда Трампа, але його чекає ще багато викликів. The Guardian аналізує перші півроку президентства Байдена.