Попри детальні попередження про плани Владіміра Путіна розв’язати повномасштабну війну проти України, багато хто заперечував можливість російського вторгнення до останнього моменту. І ось бої тривають вже другий місяць. Але це небажання вірити в реальність досі зберігається й заважає міжнародній спільноті усвідомити всю тяжкість ситуації в Україні.
Поки західні політики й коментатори продовжують обговорювати можливі поступки й компроміси, мало хто в Москві плекає такі ж ілюзії. В оточенні Путіна розуміють, що він вважає конфлікт «святою війною» і вже давно досяг точки неповернення. Російський правитель не погодиться ні на що інше крім повної покори України або її знищення. Про це в своїй статті пише експерт Atlantic Council Пітер Дікінсон.
Жахливі масштаби путінських цілей в Україні, цілком можливо, здаються немислимими для зовнішніх раціональних спостерігачів. Але вони повністю мають сенс, якщо дивитися крізь призму токсичних поглядів на світ російського автократа. Упродовж усього свого правління Путін керувався глибоким почуттям невдоволення пострадянським занепадом і непереборним бажанням повернути Росії статус супердержави. Далекий від бажання відбудувати СРСР, він захопився традиційним російським націоналізмом і мріяв про відродження автократичної імперії царів.
Путін розглядає розпад СРСР як «загибель історичної Росії». Він часто скаржився, що в пострадянські часи мільйони росіян були «відрізані» від своєї батьківщини. А Росія нібито втратила свої законні історичні центри. Ці гіркі відчуття зробили Путіна одержимим Україною, саме існування якої стало втіленням так званої «несправедливості» світового порядку після 1991 року. Путін не перший російський правитель, який заперечує українське право на існування. Навпаки, заперечення України - це стабільне переконання, яке зберігається от вже сотні років російської історії й досі поширене в Росії. Але мало хто так палко ставився до цієї доктрини заперечення, як Путін. Він дав чітко зрозуміти, що кінець української незалежності - це священна місія, яка визначить його місце в історії.
Нинішня війна - це лише найсвіжіший й найбільш драматичний етап його довгострокової кампанії. Першу спробу покінчити з незалежністю України Путін зробив у 2004 році, коли особисто поїхав у Київ агітувати за проросійського кандидата на виборах президента. Але це зухвале втручання роздратувало мільйони навіть аполітичних українців, що вилилося в початок «Помаранчевої революції». В подальші роки Україна розбудовувала свою демократію й почала історичне зближення з Заходом. Це дратувало Путіна й ще більше переконало його в необхідності відновлення російського контролю над країною. Через страх перед масовими протестами, які пройшли в усій Центральній Європі у 1980-х роках й підштовхнули радянську імперію до розпаду, він вважав, що українське демократичне пробудження - це змова заходу й пряма загроза його авторитарному режиму. Коли нові демократичні протести спалахнули в Україні через десятиліття після перших, Путін окупував Крим й почав війну на Донбасі.
Російський автократ не тримає в таємниці свою одержимість Україною. Він знову і знову намагався пояснити, чому вірить у випадковість і помилковість української державності. В липні 2021 року він написав ціле есе на 7 тисяч слів під заголовком «Про історичну єдність росіян і українців». В ньому він наполягав, що українці - це насправді росіяни. І ніякої окремої української ідентичності нібито не існує.
Автор вважає, що чим довше буде тривати війна, тим більшими будуть російські звірства. Російських військових роками готували до того, щоб вони не сприймали українців як людей. Смерть товаришів по зброї їх радикалізує. Тож вони будуть все менше бачити різницю між цивільними й комбатантами. У свою чергу, відмова України від капітуляції й продовження опору буде використане для виправдання жорстких репресій. Вже створені всі умови для повторення воєнних злочинів, які можна порівняти з найгіршими вчинками тоталітарних режимів 20 століття.
Чи можна Путіна зупинити? Першим кроком повинно стати визнання реальності його нищівних намірів.
«Коли Путін каже, що не існує української нації й української держави, він має на увазі, що збирається знищити і українську націю, і українську державу. Всі ж це розуміють, правда?», - зауважив нещодавно Історик Єльського університету Тімоті Снайдер.
Щоб зупинити Путіна, його потрібно перемогти. Все інше лише поставить війну на паузу і дасть Росії час для підготовки нової спроби знищити Україну. Для міжнародної спільноти це означає, що потрібно оголосити повномасштабну економічну війну проти Росії і водночас сильно збільшити поставки зброї українській армії.
В перші чотири тижні війни ЗСУ довели, що вони рівня російським загарбникам. Попри те, що путінська армія має перевагу з точки зору кількості бійців і військової техніки, російська армія стає дедалі більш деморалізованою. А її командування некомпетентне. Натомість українські захисники б’ються надзвичайно вміло й завзято. В результаті Росія не змогла досягти жодної зі своїх ключових військових цілей й зазнала катастрофічних втрат. Якщо забезпечити правильне озброєння в потрібній кількості, Україна може перемогти у цій війні.
Росію потрібно знекровити й довести до банкрутства. Міжнародні санкції, запроваджені з початку війни, були з багатьох точок зору безпрецедентними, але лишаються недостатніми. Важливо зрозуміти, що Путін готовий терпіти великий економічний більш, щоб досягти своєї історичної мети знищити Україну. Замість спроб стримати Кремль, метою повинно бути повна ізоляція Росії від глобальної економіки й позбавлення її доходів, необхідних для ведення війни. Щоб зробити це, західним лідерам потрібно змиритися, що їхнім країнам теж доведеться заплатити високу ціну. Канцлер НІмеччини Олаф Шольц попередив, що заборона імпорту російських енергоносіїв призведе до рецесії в Європі. Він повинен також розуміти, що альтернатива - це геноцид на європейському континенті.
Впродовж останніх років звинувачення в геноциді втратили свою силу через політичні зловживання, зокрема, самим Путіним. Однак, це все ще найбільш серйозне звинувачення. У випадку війни в Україні застереження про насування геноциду більш ніж виправдані, якщо подивитися лише на саму безтурботну риторику російського лідера. Сам Путін знову і знову повторював, що він не визнає права України на існування. Воєнні злочини, які зараз скоює російська армія на українській території, повністю відповідають страшній логіці його слів. Якщо Путін не зазнає остаточної поразки в Україні, він знищить її. Якщо Захід буде стояти осторонь й дивитися, як це відбувається, світ ніколи вже не буде таким, як раніше.