Президент РФ Владімір Путін давно налаштовував своїх прихильників на рішення, яке змінить архітектуру безпеки в Європі і цілком може призвести до війни. Сидячи на за письмовим столом під час засідання Радбезу, Путін запитав присутніх, чи хоче хтось висловити альтернативну думку. Його зустріли мовчанням. Через кілька годин очільник Кремля з’явився на державному телебаченні, щоб прочитати гнівну, безладну лекцію про Україну, яка, за словами Путіна, стала «колонією з маріонетковим режимом» і не має історичного права на існування. Рішення Путіна про визнання «суверенітету» окупованих РФ територій Донбасу, ймовірно, увійде в історію як один із головних поворотних моментів у його авторитарному правлінні, пише The Guardian
Це був не політик, який скликав свою команду для обговорення, це був авторитарний лідер, який збирає своїх прихильників і забезпечує колективну відповідальність за рішення, яке, як мінімум, змінить архітектуру безпеки в Європі і цілком може призвести до війни.
Путін виглядав по-справжньому агресивним у своїй промові, яку він майже напевно написав сам.
Символічною ознакою ізоляції Путіна, «без рівних», хто може відповісти йому чи обговорити ідеї, очільник Кремля нещодавно почав проводити зустрічі з політиками, включаючи своїх міністрів, за демонстративно великими столами, очевидно, як запобіжний захід від COVID. Але на засіданні Ради безпеки Путін сидів сам за окремим столом, дивлячись на підлеглих здалеку, коли вони незграбно сиділи в кріслах, чекаючи своєї черги «виступу».
З-за свого столу, часто посміхаючись, Путін по черзі слухав виступаючих. На засіданні були присутні прихильники Путіна, але навіть деякі з них, схоже, були вражені ситуацією і нервували.
Голова російської розвідки Сєргєй Наришкін, відомий своїми агресивними антизахідними заявами, помітно нервував, коли Путін запитав його, чи підтримує він рішення про визнання «суверенітету» окупованих територій Донбасу.
«Говоріть прямо!», — сказав йому Путін.
Потім Наришкін навіть додав, що підтримує «входження цих регіонів складу Росії». Путін відповів йому, що це не було предметом обговорення.
Деякі аналітики припускали, що це могла бути ретельно спланована зустріч, щоб показати Заходу, які інші варіанти дій можуть бути доступні, але нервові заяви Наришкіна свідчили про інше.
Важко сказати, чи прийняв Путін рішення щодо України кілька місяців тому, або ж він будує плани «на ходу», але, безперечно, було зрозуміло, що рішення про визнання окупованих регіонів було прийнято задовго до цього химерного театрального дійства.
Обміну думками було дуже мало, а ідею про те, що все це було спонтанно, підривав той факт, що фото годинників деяких учасників засідання, здавалося, свідчили про те, що «прямий» ефір насправді був записаний кількома годинами раніше. Це не завадило Путіну підкреслити, що захід дійсно був «обміном думками».
«Кожен з вас знає, і я особливо хочу це підкреслити... Я з вами нічого з цього раніше не обговорював. Раніше я не питав вашої думки. І це відбувається спонтанно, тому що я хотів почути вашу думку без будь-якої попередньої підготовки», – сказав Путін.
Поява Путіна лише через кілька годин із його довгою, заздалегідь підготовленою промовою підкреслила, що процес прийняття рішень у реальному часі був неправдоподібним.
Багато представників команди Путіна виглядали так, ніби щиро вірять у пропагандистський наратив, який побудувала Росія, щоб виправдати свою тривалу агресію проти України. Російський політик Валентина Матвієнко, єдина жінка в Раді безпеки РФ, виголосила промову, складену з химерної риторики пропаганди: «невинна Росія протистояла Заходу, який підтримував жорстокий український режим».
Не всі були такими захопленими: політик Михайло Мішустін говорив коротко і сухо, виглядаючи помітно знервованим. Не бажаючи відпустити його «без присяги на вірність рішенню», яке вже фактично було прийняте, Путін прямо запитав Мішустіна, чи підтримує він визнання окупованих регіонів Донбасу, Мішустін відповів, що підтримує. Усі представники засідання публічно підтримали цей крок, тепер ніхто не зможе дистанціюватися від рішення і стверджувати, що вони чинили опір.
Рішення про визнання незаконних збройних формувань «ЛДНР» відповідає не на всі запитання. Є ймовірність, що Путін просто зупиниться на визнанні окупованих регіонів. Але цілком імовірно, що очільник Кремля має на думці більше, ніж просто остаточно дестабілізувати схід України та взяти на себе офіційну відповідальність за окуповані території.
Останні слова Путіна про те, що якщо «Київ не припинить насильство», то понесе відповідальність за «кровопролиття» були вкрай зловісними. Це звучало фактично як оголошення війни, резюмує видання.
Цей раунд протистояння із Заходом Путін програв. Він хотів великої гри, розділу сфер впливу, уявляючи себе Сталіним у Ялті. А в результаті — просто вкрав пасочки у того, хто менший на зріст. Оруеллівський майже годинний спіч, який виглядав теоретичним обґрунтуванням для окупації всієї гидливо-ненависної Путіну України, поки що став прелюдією до пережовування раніше вже відкушеної частини нашої країни.
Та це був лише один із раундів. І ми маємо бути готові до всього…
Аналіз нових геополітичних реалій гарячими слідами — у статті Тетяни Силіної «Визнання ЛНР/ДНР»: перемога чи програш Путіна і що це означає для України?».