Ситуація на лінії фронту не дає жодного уявлення про те, коли і як може закінчитися війна Росії проти України. Але зростаюча група компаній поступово збільшує свою присутність на місцях в Україні, і це може стати найбільшою інвестиційною можливістю принаймні з часів Другої світової війни, коли це станеться, повідомляє Bloomberg.
Уряд, керівники та інвестори позиціонують себе як ті, хто очікує реконструкції, яка, за оцінками Європейського інвестиційного банку, може скласти понад 1 трильйон доларів державного та приватного капіталу. З поправкою на інфляцію, це більш ніж у п'ять разів більше, ніж фінансований США План Маршалла, який спричинив промисловий ренесанс у Європі після поразки Німеччини.
Погляд на відновлювальні роботи по всій Україні — навіть в умовах бойових дій, що тривають вже третій рік — дає уявлення про те, як можуть виглядати масштабні зусилля. Турецькі компанії відновлюють мости й дороги, постачають генератори енергії й мобільні госпіталі, сподіваючись, що матимуть перевагу, коли почнеться конкуренція за великі контракти. Однак поки що мало що з цього розраховане на довгострокову перспективу і більше на латання "шрамів" від бойових дій.
Німецькі та австрійські компанії планують підприємства в інфраструктурі та обороні, JPMorgan Chase & Co. чекає на робочі групи для "передпроєктного планування", а Данія поки що виділила 130 мільйонів доларів на відбудову суднобудівного хабу в Миколаєві.
За оцінками міністра економіки України Юлії Свириденко, від мін та інших боєприпасів постраждали 156 тисяч квадратних кілометрів — територія, що майже вдвічі більша за Австрію. З цих причин людина, відповідальний за проєкт відбудови в Україні, каже, що поки що не може намалювати картину того, якою буде його країна після закінчення війни. Також слід обдумати як гарантувати, що російські агресори не повернуться, якщо буде досягнута якась мирна угода.
На місцях ведеться робота, спрямована на підтримку життєдіяльності країни, а також на підготовку до реконструкції. Українські енергетичні компанії латають пошкоджену інфраструктуру, а сільськогосподарські компанії відновлюють елеватори й транзитні шляхи.
Німецький виробник будівельних матеріалів Fixit минулого року відкрив новий виробничий майданчик на заході України, а хімічна компанія Bayer AG оголосила про інвестиції у виробництво насіння. Австрійська компанія Waagner-Biro Bridge Systems, яка виробляє модульні сталеві шляхопроводи, що перетинають річки й долини, вже розпочала виробництво на заводі в Західній Україні. Генеральний директор компанії Ріхард Кершбаумер сказав в інтерв'ю минулого року, що "роботи вистачить на десятиліття".
З огляду на те, звідки надходитимуть гроші, американські та європейські компанії, ймовірно, отримають більшу частину контрактів, коли вони з'являться. Туреччина, однак, тим часом просувається вперед.
За два роки війни турецькі будівельні підрядники завершили 70 проєктів в Україні на загальну суму близько 1 мільярда доларів, заявив на початку цього року міністр торгівлі Туреччини Омер Болат. Найбільша з них, Onur Group, ремонтує підірвані мости, такі як міст в Ірпені на околиці Києва. У співпраці з південнокорейською Samsung C&T Corp. Onur Group також будувала в Україні мобільні шпиталі. Згодом компанія хоче відновити реконструкцію Міжнародного аеропорту "Дніпро", а також деякі проєкти з будівництва автодоріг.
"У нас тут понад 4 000 одиниць техніки, і ми віддані Україні й ніколи не думали про те, щоб залишити її", — сказав Емре Караахметоглу, генеральний координатор компанії в Україні.
Європейський банк реконструкції та розвитку, який надав Україні 3,8 мільярда євро фінансування з початку війни, зазначив, що фокус має бути не лише на грошах, але й на людях. Дійсно, успіх найбільшого інвестиційного проєкту з часів Другої світової війни вимагає терпіння українців.