16 січня 2016 року набув чинності закон "Про наукову і науково-технічну діяльність". Відтоді минуло чотири роки. Життя науковців за цей час не покращилося, а їх самих стало менше.
Професійна реалізація в науці в Україні є ще менш імовірною, а повноцінне використання можливостей Європейського дослідницького простору та міжнародної співпраці залишається нездійсненним, пише у своїй статті для ZN.UA членкиня робочої групи Національної ради з питань розвитку науки і технологій Юлія Безвершенко.
Так, Нацраду з питань розвитку науки і технологій мали створити до кінця 2016 року. Але реально перше її засідання відбулося за два роки з набуття чинності законом "Про наукову і науково-технічну діяльність".
"Чи можна сказати, що робота Нацради є провальною? Загалом-то, може, й так. За рахунок відсутності політичного лідерства щодо науки в попередніх урядах Нацрада як ціле фактично не працювала. Ефективною вона почала бути за чинного уряду, адже, окрім оперативно проведеного засідання, було вперше створено її робочі групи, поставлено чіткі дедлайни і взято політичні зобов'язання. Далі побачимо", - пише експертка.
Водночас Безвершенко високо оцінює ефективність роботи наукового комітету Нацради: десятки розглянутих проєктів нормативно-правових актів, залученість його членів до робочих груп Міністерства освіти і науки, активна робота зі створення Національного фонду досліджень.
"Якщо врахувати наявні у цього комітету ресурси (фінансові, адміністративні тощо), а точніше, їх фактичну відсутність, то його ефективність прямує до нескінченності", - резюмує членкиня Нацради.
Докладніше про реформу науки в Україні та шляхи виходу з кризи читайте у матеріалі Юлії Безвершенко "Реформа науки 1.0: недоліки дизайну чи впровадження?".