В субботу, 2 квітня, заступниця міністра оборони України повідомила, що українські захисники звільнили всю Київську область від російських загарбників. Після цієї новини з сердець мільйонів українців впало по маленькому камінчику. Ми раділи тому, що нарешті орків вдалося вигнати хочаб звідкись, та тепер можна допомогти людям, які були в рашистському полоні. Та потім перші фотокорреспонденти дісталися до деокупованих земель і у всього світу в сердці защемило.
Бездушні рашисти більше місяця катували, ґвалтували та вбивали малих дітей, українських жінок, старих, які ще пам'ятають Другу світову, чоловіків, що боронили свої родини та землю, та навіть тварин, котрі просто не розуміли що почалася війна і також захищали свої домівки, або просто жили собі і ніякої загрози російській орді не могли становити.
Нащастя, в Бучі багатьом вдалося вижити. Містяни змогли пережити бомбардування та обстріли у підвалах, вони вистояли перед ордою та дочекалися коли ЗСУ звільнять ії рідне місто. Та всеж якою ціною кожному з встоявших далася ця війна...
В понеділок, 4 квітня, президент України Володимир Зеленский приїхав до Бучі. Усі звірства, що відбулися в місті, він назвав "характеристикою російських військових", додавши, що від затягування цієї війни найбільше страждатиме сама РФ.
А вчора Бучу назвали другою «Сребреницею», а загадкова руzька душа під пісні Лепса попрямувала до Пекла. Найкращий день, який тепер може настати, — покарання воєнних злочинців. Включно з російськими генералами, котрі віддають накази, солдатами, що стріляють у мирних людей, пропагандистами й артистами, які співають і брешуть на підтримку кривавого режиму. Про умови, які потрібно виконати, щоб це сталося, читайте у статті Інни Ведерникової "Розлюднення Росії. Хто і як документує звірства «російського світу» в Бучі?".