У продовж найближчих років війна в Донбасі може продовжуватися так само в'яло, як і зараз, або ж Москва може наважитися на посилення агресії проти України. Однак, що саме відбудеться, сказати важко.
"Все залежить від геополітики і того, чого захоче сам Володимир Путін", - сказав канадський експерт з питань безпеки Ігор Козак, який відвідав лінію фронту в червні.
Росія активно розширює свої військові можливості і інфраструктуру вздовж українського кордону, будуючи залізницю від Журавки до Міллерово. Це дозволить швидко перекидати війська в регіоні в разі широкомасштабного наступу. Відомий російський військовий експерт Павло Фельшенхауер передбачив російське вторгнення у Грузію 2008 року. Тепер він попереджає, що розгортання російських військ вздовж кордону може виявитися підготовкою до широкомасштабного вторгнення в Україну.
Про це в статті для Atlantic Council пише експерт Андреас Умланд. Причиною посилення агресії може бути спроба з'єднати окуповані території в Донбасі з Кримом вздовж узбережжя Азовського моря. Ця мета може стати особливо важливою для Росії, якщо будівництво мосту через Керченську протоку провалиться. В такому разі анексія Криму може виявитися сумнівною для російського суспільства, яке почне висловлювати невдоволення вчинком Путіна, який буде обходитися надто дорого. Це може підштовхнути Кремль на посилення військової агресії проти України, яке може початися з фальсифікації інциденту для виправдання наступу.
Оскільки вибори президента Росії вже не за горами, Путін може вирішити, що нові військові завоювання можуть піти йому на користь перед голосуванням. І повномасштабна війна сильно вдарить по системі безпеки Європи, посиливши наплив біженців у ЄС.
З огляду на всі ці причини, пожвавлення переговорів у Нормандському форматі, в якому Україна, Німеччина, Франція і Росія контактують на найвищому рівні, стає пріоритетним. 14 червня Держсекретар Рекс Тіллерсон припустив, що США можуть відмовитися від наполягання на виконанні Мінських угод заради гнучкості. Але такий підхід буде поганим, якщо США збираються погрузнути у внутрішніх політичних чварах у найближчому майбутньому. Впевнений прихід до влади у Франції Еммануеля Макрона і його команди, а також дуже вірогідна перемога Ангели Меркель на виборах у Німеччині роблять продовження Мінського процесу найкращим способом рухатися вперед. Останні жорсткі заяви Меркель і Макрона щодо Кремля вказують на те, що французько-німецька єдність збережеться і навіть зміцниться.
Країни-учасниці ЄС у Центальній і Східній Європі дуже зацікавлені в деескалації на Сході України. Тому ЄС варто подати Кремлю сигнал, що союз може запровадити більш жорсткі санкції, якщо Росія вирішить просунутися вглиб України чи якщо ситуація в Донбасі буде й надалі напруженою. Брюсселю варто показати Москві свою готовність не лише накласти експортні обмеження, а й запровадити широке ембарго на російські енергоносії, які доставляються через російські трубопроводи в ЄС. А тим часом, кожній країні Європи варто запровадити власні заходи проти представників російської політичної і економічної еліти.
Умланд зауважує, що Заходу також варто серйозно задуматися про створення додаткових організацій в області безпеки для Східної Європи, зокрема для України, Молдови і Грузії. Велика прогалина в пострадянських міжнародних відносинах стала головною причиною нинішньої кризи у геополітичній сірій зоні. Без чіткого рішення в області безпеки для Києва, Кишинева і Тбілісі тривалої стабільносі і миру біля кордонів ЄС і НАТО не буде. Однак, ці дві організації навряд чи будуть розширюватися в найближчі кілька років.
Тому Брюсселю, Вашингтону, Берліну, Парижу, Варшаві і Лондону варто знайти альтернативний спосіб забезпечити включення України, Грузії і Молдови в європейську систему безпеки. На думку Умланда, можливою моделлю може стати угода "Про стратегічне партнерство і взаємодопомогу" між Туреччиною і Азербайджаном, яку вони підписали в 2010 році. В статті 2 другій цього документу, укладеному між країною НАТО і учасницею програми Східного партнерства сказано, що вони будуть надавати "швидку" допомогу одна одній в разі збройної атаки третьох сторони "із застосуванням усіх військових можливостей". НАТО може подати сигнал своїм східним країнам-учасницям, що не проти укладання таких угод з між ними і Україною, Молдовою чи Грузією, якщо вони того хочуть.
Так може з'явитися нова коаліція в сфері безпеки у Східній Європі, подібна до "Міжмор'я", яке Польща пропонувала після Першої світової війни. У всякому разі, послати гучний, чіткий і жорсткий сигнал Москві - у національних інтересах усіх Західних країн.
Раніше видання Politico писало, що у НАТО заявили про стурбованість у зв'язку зі зростанням військової присутності Росії. За словами генерала Петра Павела, в НАТО не знають точних намірів Москви, проте дії Росії змушують альянс турбуватися. Він також додав, що спостерігає серйозну модернізацію російської армії.
Раніше на засіданні НАТО Росію та Іран назвали основними загрозами.