Останні дебати в 3 щодо Росії були зосереджені здебільшого на російській дезінформації, пропаганді і втручанні у американські вибори торік. Але агресія проти України лишається найбільшим гріхом і загрозою з боку Москви.
Про це в статті для Atlantic Council пише колишній заступник генерального секретаря НАТО і екс-посол США в Росії Александр Вершбоу.
Він наголошує, що йдеться не лише про виживання України як незалежної, демократичної країни, а й про майбутнє міжнародного прядку, заснованого на верховенстві права, а не на "законі джунглів". Були страхи, що прензидент Дональд Трамп кине Україну "під потяг" заради кращих відносин з Кремлем. Але замість цього адміністрація зайняла чітку позицію, яка каже, що покращення американсько-російських відносин не можливе без врегулювання ситуації в Україні. І це хороші новини на думку Вершбоу. Чиновники у Вашингтоні розробили розумну і широку стратегію, націлену на досягнення дипломатичного рішення. Це завдання вони віддали здібному дипломату Курту Волкеру.
Ця стратегія досягне успіху лише тоді, якщо США залишаться сильними, об'єднаними з союзниками і безкопромісними щодо своїх принципів. Це означає відмовитися від визнання незаконної анексії Криму і наполягати на поверненні півострова Україні так довго, як тільки буде треба. У випадку ж окупованих районів Донбасу, потрібно зберегти і за потреби посилювати тиск на Росію до тих пір, поки вона не припинить окупацію і не відновить український суверенітет в повній мірі, як того вимагають Мінські угоди.
На думку Вершбоу, вперше з 2014 року Кремль, здається, шукає виходу з Донбасу. Так званий проект "Новоросія" не досяг успіху і не приніс Володимиру Путіну бажаної політичної вигоди. Чотири роки окупації і неінтенсивної війни в Донбасі зміцнили національну індентичність українців. При цьому, вони не заважають процесу реформ чи імплементації угоди про асоціацію з ЄС.
На даний момент Путін зрозумів, що санкції не будуть скасовані просто так, а трансатлантичну єдність не так просто розколоти. Більше того, йому доводиться рахуватися з можливістю того, що США передадуть зброю Україні. А цей фактор унеможливлює подальші наступальні дії без ризику зазнати серйозних втрат, що погано відіб'ється на режимі Путіна вдома. Нещодавні миротворчі ініціативи російського президента можуть бути ознакою того, що американська стратегія працює. Втім, навряд чи Путін буде ухвалювати будь-які рішення про миротворців в Донбасі до виборів 2018 року.
Виклик також в необхідності переконати Путіна обрати правильних шлях, а саме повністю виконати Мінські угоди. На думку Вершбоу, США варто випробувати готовність російського президента, запропонувавши розмістити в Донбасі широкі миротворчі сили, які зможуть гарантувати повне відновлення суверенітету України. При цьому, російському президенту варто показати, що ціна окупації з часом буде лише зростати.
Мандат миротворців повинен бути чітко визначений як допомога в імплементації Мінських угод в усіх їхніх аспектах, а не лише як захист спостерігачів ОБСЄ, на чому наполягає Путін. Сили повинні мати вільний доступ до всієї окупованої території включно з українсько-російським кордоном. Це стало б гарантією того, що російська зброя не буде перекидатися через кордон. А "зелені чоловічки" і російські найманці підуть і не будуть повертатися на українську територію. За ідеальним сценарієм, миротворці повинні наглядати за встановленням тимчасової громадянської адміністрації ООН, яка відновить ефективне управління, підготує підґрунтя для виборів і полегшить процес відновлення українського суверенітету.
Ніщо з цього не відбудеться без тиску на Путіна з метою змусити його вести діалог серйозно. В питанні санкцій, на думку Вершбоу, США варто уникати затягування з посиленням через консультації з європейськими союзниками. Так само важливо, щоб адміністрація представила доповідь про олігархів, близьких до режима Путіна. В законі про санкції проти Росії нічого не сказано про російських багатіїв. Тож доповідь про них може послужити базою для додаткового тиску на російський фінансовий сектор через друзів Путіна, які залежать від політичної підтримки і які прямо чи опосередковано причетні до війни проти України. Втративши доступ до міжнародної фінансової системи і можливість подорожувати на Захід, російські багатії можуть посилити тиск на Путіна, змушуючи його домовлятися про Донбас.
Адміністрація в США повинна дотримуватися своєї часто повторюваної заяви про підтримку ідеї передачі оборонної зброї Україні. В короткостроковій перспективі українським командирам найбільше потрібне нелетальне обладнання, таке як додаткові контрбатарейні радари, розвідувальні дрони, бронемашини і захищені засоби зв'язку. Але якщо Росія відмовиться від деескалації, летальні системи, такі як протитанкова зброя, будуть потрібні для стримування нових російських атак.
Передача оборонної зброї, на думку Вершбоу, не буде реакцією на ескалацію. Після закінчення активних бойових дій два роки тому Росія перекинула передове військове обладнання на окуповані території, де лишаються її регулярні війська, найманці і бойовики-маріонетки. Будучи жертвою агресії, Україна заслуговує на допомогу в самозахисті.
"Чи буде цього достатньо, щоб змінити розрахунки Путіна? Гарантій немає, але я думаю, це матиме вплив. Не випадковість те, що Путін висунув свою пропозицію про миротворців через кілька тижнів після того, як міністр оборони Джим Меттіс допустив передачу летальної зброї, а Конгрес майже одностайно затвердив закон про санції", - вважає Вершбоу.
На його думку, навіть якщо більш жорсткі санкції і допомога в обороні не змінять розрахунки Путіна, вони все одно завадять йому дестабілізовувати Україну.
Нещодавно спеціальний представник США Курт Волкер сказав, що Вашингтон не має наміру пов'язувати врегулювання в Донбасі з Кримом. Проте Захід не збирається визнавати анексію півострова.
Як повідомлялося раніше, Волкер висловив думку, що резолюція ООН щодо введення миротворців у Донбас може бути готова до кінця року. За запевненням Волкера, США продовжать тиск на Росію з вимогою вивести війська з території України.