Передбачене медичною реформою запровадження в Україні державного гарантованого пакету медичних послуг (ДГП) буде ускладнюватися відсутністю в країні необхідної для цього діагностичної та процедурно-маніпуляційної бази, а також недостатнім фінансуванням, заявив науковий консультант Інституту суспільно-економічних досліджень, кандидат економічних наук Ігор Яковенко.
Думка експерта наводить у своїй статті для DT.UA Ольга Скрипник. За її словами, запропонована урядом "Концепція реформи фінансування системи охорони здоров'я України" передбачає законодавче визначення того, які медичні послуги громадяни будуть отримувати безкоштовно, а за які доведеться платити.
ДГП буде поширюватися на всіх громадян країни і повинне буде включати первинну медичну допомогу; екстрену медичну допомогу (в тому числі в стаціонарі); основні види амбулаторних послуг за направленням лікаря первинної ланки; основні види планової стаціонарної медичної допомоги за направленням лікаря первинної ланки або лікаря-спеціаліста.
ДГП також будуть включені ліки (в пріоритеті – ліки, які призначають лікарі первинної ланки і фахівці амбулаторного рівня, а також основні лікарські засоби стаціонарного лікування). Передбачена також реімбурсація ліків.
Скрипник зазначає, що для отримання доступу до ДГП пацієнти повинні обрати собі сімейних лікарів. Перший етап медичної реформи, як вказується в документах, стартував з 1 січня нинішнього року.
Як зазначає у зв'язку з цим Яковенко, реалізація положень реформи первинної ланки медичної допомоги (зокрема – введення ДГП) на практиці зіткнеться з низкою труднощів.
"Слід зазначити, що відрізняють гарантований пакет від просто пакета принаймні дві умови: наявність діагностичної бази та процедурно-маніпуляційної бази для виконання приписів сімейного лікаря. У багатьох країнах прийом на первинному рівні можливий тільки за умови, що пацієнт здав хоча б аналіз крові. В нашій медицині діагностика - це не просто слабке, а хронічно хворе місце. Чим складніші обстеження - тим більше проблем, особливо фінансових, мають пацієнти", – вказує він.
На думку експерта, уряду слід не обіцяти громадянам "повітряних замків" щодо діагностики, а шукати реальні шляхи вирішення даних проблем. Наприклад – використовувати принцип "гроші ходять за пациеном" таким чином, щоб сімейний лікар видавав пацієнту ваучери на проходження діагностики в медустановах.
"Постає ще одне запитання стосовно лукавства цифр медичної реформи. Якщо на кожну людину на рік встановили фінансування на рівні 210 грн, то скажіть, на що їх можна витратити? Аналіз крові в хорошій лабораторії коштуватиме 190-250 грн. А хто муситиме платити за решту аналізів і обстежень, які рекомендує зробити сімейний лікар, - пацієнт чи ДГП? Чи буде фінансувати держава лікувальні процедури й маніпуляції, призначені лікарем первинки? Для цього потрібні не лише відповідно обладнані кабінети, а й кваліфіковані медичні сестри, яких зараз у нас гостро не вистачає. Якщо крапельниці, перев'язки та інші маніпуляції пацієнти і далі оплачуватимуть із власної кишені, то що ж тоді гарантує ДГП?", – запитує фахівець.
Ще одна проблема, на яку вказує Яковенко – забезпечення ліками.
Якщо раніше підкреслювалось, що пріоритетом буде забезпечення ліками, які призначили сімейні лікарі і вузькі фахівці амбулаторій та центрів ПМСД, то тепер гарантувати обіцяють лише "Забезпечення ліками відповідно до державних і муніципальних програм". Про кількість таких програм, які сьогодні реально працюють на первинному рівні, в МОЗ не говорять.
Скрипник при цьому, зазначає, що згідно з текстом вищезгаданої концепції, окремі пільгові категорії громадян, яких будуть визначати згідно новим правилами, будуть звільнені від необхідності сооплати за медичні послуги, що не входять до ДГП. Трактувати дане положення можна широко, оскільки ані нових правил, ані переліку підстав для отримання пільг поки що не сформульовано.
Детальніше про введення в Україні гарантованого державою пакету медичних послуг та проблеми медичної реформи читайте в статті Ольги Скрипник "Гарантований пакет медичних послуг, або Як покласти пацієнта на прокрустове ліжко-місце" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".