Попри те, що здобутки України відзначаються на міжнародному рівні (і захищаються партнерами), слід визнати: трансформація нашої системи вищої освіти наразі є недостатньою. Про це у статті для ZN.UA пише керівник секретаріату НАЗЯВО Михайло Винницький.
За його словами, на місцях виявляється чи не найбільше половинчастих реформ. Це проявляється в тому, що автономія в умовах ієрархічних відносин, що склалися у багатьох ЗВО, стає вивихнутою.
«Найчастіше «ректорський феодалізм» проявляється в культурі заляканого виконання наказів замість ініціативи і творчої самоврядності, у відсутності прозорих процедур розподілу навантаження та заробітних плат викладачам, у забезпеченні особливих привілеїв керівництву», - пише автор.
Він підкреслює, що між доходами керівників закладів вищої освіти (ректорів і проректорів) та зарплатами їхніх «підлеглих» викладачів є вражаюча різниця.
«Коли ця різниця шести- чи восьмикратна, варто замислитися, чи можна в таких умовах говорити про «самоврядну спільноту», середовище вільнодумства, академічну культуру, в якій цінується відповідальність за власну репутацію. А саме ці позитивні явища мали б стати похідними після впровадження автономії закладів вищої освіти», - зазначає Винницький.
Задля якісною трансформації української вищої освіти, колективи закладів мають зрозуміти її цінність.
«Формування університетської спільноти потребує від кожного її члена насамперед розуміння власної відповідальності — перетворення структури закладу з ієрархічної на гетерархічну, де лідерство виявляється ситуативно, виходячи з потреб, а не виключно з посади. Дуже бажане було б зародження такої дійової академічної спільноти еволюційним шляхом «з низів», адже революційна альтернатива навряд чи приведе до позитивних інституційних результатів. У кожному разі, очікувати, що українські заклади вищої освіти трансформуватимуться в європейські завдяки якимось рішенням або розпорядженням МОН чи НАЗЯВО, — марно", - резюмує автор статті.
Що потрібно для того, аби підвищилася довіра до нашої вищої освіти? Відповідь на це запитання слід шукати не в чиновницьких кабінетах, а в самих вишах. «Викладачі мають хоча б розпочати дискусію про причини існування їхньої освітньої установи»,— вважає керівник секретаріату НАЗЯВО Михайло Винницький. І застерігає: у багатьох закладах вищої освіти автономія стає «вивихнутою». Що це означає, та чому реформи вищої освіти так і залишаються половинчастими, читайте в його статті «Нам не потрібна «вивихнута» автономія».