Вовки, лисиці та шакали почали досить часто навідуватися до міст і сіл України. Навіть до столиці та передмістя! На Борщагівці бачили шакала, в Кончі-Заспі — вовка. А в одному дачному селищі помітили рись. Для кабанів, зайців, оленів — від маленької козулі до величезного лося — дачні кооперативи стали ресторанами. Ліс відвойовує території в Міста. В деяких селах, що прилягають до зони відчуження, зокрема в селі Обиходи на Житомирщині, вовки поїдають собак. Люди хвилюються, бо не хочуть ставати доповненням до вовчого раціону! А може, все це — просто чутки й причин для хвилювання немає?
Отже, чи справді поголів’я диких звірів зростає? В чому причина: у знелюднених внаслідок повномасштабного російського вторгнення регіонах? У припиненні полювання? У скороченні площ сільськогосподарських угідь? Які дикі тварини є небезпечними й чим саме?
На ці та інші запитання ZN.UA відповів голова Державного агентства лісових ресурсів України Віктор Смаль.
— Пане Вікторе, чи справді за роки війни поголів’я дикого звіра збільшилося?
— Зростання чисельності більшості видів диких тварин спостерігається в Україні протягом останніх 20–30 років, а не лише за роки війни. Це природний процес і залежить він від наявності місць розмноження, кормової бази, чисельності хижаків, конкурентів, висоти снігового покриву та інших лімітуючих чинників. Зростання чисельності тварин відрізняється залежно від виду та регіону. Найбільший приріст поголів’я з часу повномасштабного вторгнення спостерігається серед хижих тварин, особливо таких видів, як вовк, шакал, лисиця. Причому шакали з причорноморських степів поширилися практично на всю територію України та всі її кліматичні зони.
— В чому ж основна причина зростання чисельності хижого звіра: у відсутності браконьєрства, у зменшенні щільності населення?
— Причина зростання чисельності хижаків — у обмеженні полювання в багатьох регіонах України. Це не дає змоги досягти оптимальних показників приросту поголів’я копитних тварин, хутрових звірів і крилатої дичини.
Окремі випадки браконьєрства не є тим чинником, який істотно впливає на приріст поголів’я. Практично не впливає на розмноження тварин і кількість населення в тому чи тому регіоні. Люди здебільшого проживають у містах і не чинять істотного впливу на тварин у природному середовищі існування.
— Які саме види диких звірів і птахів показали зростання поголів’я?
— Зростання чисельності спостерігається в усіх групах диких тварин. Так, зростає поголів’я копитних, таких як зубри, лосі, олені (благородний, плямистий), лані, козулі. Зростає поголів’я кабанів, муфлонів. Стає більше хутрових звірів: зайців, бобрів, борсуків, куниць, вовків, шакалів, лисиць. Чисельність осілих птахів, таких як куріпки, глухарі, тетеруки, орябки, теж зростає, так само як і перелітних: гусей, качок, голубів, куликів.
Проте слід зазначити, що приріст дрібної польової дичини є незначним, а в окремих місцях чисельність зайців і куріпок є мінімальною через використання пестицидів і широкозахватної техніки під час інтенсивного ведення сільського господарства.
Крім того, істотний негативний вплив на чисельність диких тварин чинить стрімке неконтрольоване зростання протягом останніх двох років кількості вовків, лисиць і шакалів.
— Як змінилися шляхи міграції тварин і птахів? Звідки й куди?
— Україною пролягають кілька шляхів міграції перелітних птахів. На міграцію навколоводних птахів істотно впливають зміни середовища існування, що відбулися після підриву дамби Каховської ГЕС. Частина тварин безпосередньо постраждала від різкого підвищення рівня води нижче дамби, частина — від падіння рівня води у водосховищі. Шляхи міграції птахів, які були прив’язані до Каховського водосховища, також змінюватимуться, але цей процес триватиме кілька сезонів.
Щодо процесу переміщень тварин у зонах інтенсивного ведення бойових дій, то він має переважно місцевий характер: тварини, що не загинули від вибухів, перебираються до спокійніших місць. Під час таких переміщень більше гине молодняк і ослаблені тварини.
Крім міграції, ми спостерігаємо стрімку інвазію шакала, який за короткий час, починаючи з півдня Одеської області, заселив практично всю територію України — від Закарпаття до Харківщини.
— Які види диких тварин є небезпечними для людини і як уникати конфліктів із ними?
— Небезпечними для людини можуть бути всі види диких тварин, особливо коли вони захищають молодняк. Великі тварини, такі як зубр, лось, олень, ведмідь, кабан, можуть завдати людині травм різного роду. Трапляються й дорожньо-транспортні пригоди за участю тварин, нерідко з летальним результатом.
Окрім того, дикі тварини є переносниками цілої низки зоонозних захворювань (захворювання, що можуть передаватися від тварин до людини). Україна є однією з небагатьох країн Європи, де спостерігається зростання захворюваності на сказ і щорічно реєструються випадки смерті людей від цієї невиліковної хвороби. Особливу небезпеку для людей становить перенесення цього захворювання на свійських тварин: собак, котів, коней, корів, кіз, овець, адже вони щодня безпосередньо контактують із людьми.
У разі виявлення особин із підозрілою поведінкою (відсутність боязкості, неспровокований напад на людей або тварин) потрібно негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини, а за будь-якого контакту з такими тваринами — звертатися до лікувальних закладів для проведення постконтактної вакцинації.
— Чи проводяться санітарні відстріли вовків, лисиць та інших тварин, які можуть розносити сказ та інші небезпечні інфекції?
— Ситуація щодо сказу в Україні ускладнюється з огляду на агресію та повномасштабне вторгнення Росії — збільшилася чисельність бродячих і здичавілих собак і котів, а призупинення полювання призвело до різкого зростання чисельності лисиці, вовка та шакала.
Зменшення чисельності лисиць, які є найбільшим природним джерелом поширення сказу, а також вовків і шакалів шляхом організації полювання на них — найефективніший захід для запобігання поширенню сказу.
Відстріл тварин у встановлених ветеринарною службою осередках сказу та інших небезпечних захворювань, відповідно до законодавства про ветеринарну медицину, здійснюють працівники, уповноважені охороняти мисливські угіддя незалежно від сезону полювання. Також за потреби здійснюють вибірковий діагностичний відстріл мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи.
Наприклад, в Одеській області внаслідок таких заходів добуто 277 лисиць, 69 шакалів. За результатами лабораторних досліджень добутих тварин підтверджено захворювання на сказ у 59 лисиць (21%), 17 шакалів (25%).
З огляду на те, що на Одещині налічується майже чотири тисячі лисиць, дві тисячі шакалів та близько 200 вовків, неблагополучна епізоотична ситуація щодо сказу становить реальну загрозу для життя та здоров’я людей.
— Якою є нині чисельність вовків в Україні загалом та скільки їх має бути?
— Вовків в Україні — близько чотирьох тисяч особин, і їх стає дедалі більше. Оптимальна ж чисельність, на думку вчених, має становити від 500–600 до 1500 тварин.
— Чотири тисячі вовків за оптимуму півтори тисячі. Цей вибух популяції стався саме на тлі широкомасштабної агресії?
— Так. Причому основний приріст припав на області, де тривають бойові дії: Херсонську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, куди ми не маємо доступу.
— Що ж робити?
— На жаль, відстрілювати там, де це можливо. Сподіваємося, цього року кілька областей відкриють мисливський сезон.
— Скільки вовків було в Україні до війни?
— Близько двох тисяч. При цьому добували близько тисячі.
— Чи можуть вовки загризти людину?
— Напади вовків на людей реєструвалися неодноразово. Але це були тварини, хворі на сказ. На людей вовки не полюють і намагаються уникати контакту. Але на свійських тварин нападають досить часто.
— Яке в наших лісах, луках і степах поголів’я копитних тварин?
— Копитних різних видів — більш як 300 тисяч. І саме різке зростання чисельності вовків перешкоджає зростанню їхнього поголів’я.
— Як зупинити безконтрольне зростання чисельності вовків, шакалів, лисиць, кабанів, які теж можуть бути небезпечними для людей та худоби?
— Вихід один — полювання. Для цього необхідно, щоб Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не зволікало із затвердженням лімітів і норм добування мисливських тварин. Ми дуже сподіваємось на те, що найближчим часом відповідний наказ буде затверджений і набере чинності.